Втома. Напевно цей стан переживає кожна людина. Біжиш, спішиш, часто навіть не зупиняєшся, для того, аби здобути для себе щось притаманно людське. Витрачаєш зусилля, для того, щоб в тому «завтра», яке настане відчувати себе впевнено і захищено. Подібно переживали учні, які після важкої праці, нагодувавши «яких п’ять тисяч чоловіків, окрім жінок і дітей» (Мт. 14.21), забравши дванадцять кошів їжі, відчували певне заспокоєння і впевненість у тому, що вони зможуть подбати про своє «завтра». Христос, натомість, вчить своїх послідовників не покладатися на дари, які вони отримали навіть за благодаттю Божою, але пам’ятати, що розлука з Богом веде до великого відчаю, страху і невпевненості в тому чи можна буде дочекатися того «завтра». Христос постає перед людиною як Педагог, який в свою чергу, аж ніяк не бажає розлуки з нею, але показує їй важливість Своєї присутності. Показує, що Він не тільки взмозі її нагодувати, але і зберегти життя, пройшовши крізь небезпеку, наблизившись до людини, яка впала у відчай.

У наш час багато чоловіків і жінок, які поєднані узами Тайни Подружжя починають нарікати один на одного, мотивуючи свій стан втомою. «Як втомилася від свого чоловіка, який приходячи з роботи не звертає уваги на мене», – жаліється жінка. В свою чергу чоловік мотивує своє небажання спілкуватися з своєю дружиною, кажучи, що він вже вніс великий вклад у свою сім’ю, тим, що приніс важко зароблені гроші. Треба відпочити. Але відпочити від кого чи від чого. Таке зародження апатії, розчарування, знеохочення неминуче призведе до бурі. Житейське море покаже свою силу, руйнівний вітер злоби може зробити свою жахливу справу. Як тут не засумніватися, що Господь, навіть в таких ситуація, є з подружньою парою.  Хоча, і апостоли не зразу зрозуміли що Христос йде до них щоб їх врятувати, але налякані почали оправдовуватися: «То привид!». «Я не вірю,що Бог здатний щось змінити у критичній ситуації, якщо Він її допустив», – нагадалися мені слова однієї жінки, у якої була доволі важка сімейна ситуація. Але ж пригадаймо, що слова віри торкаються і критичних ситуацій, бо «Хто вірує в мене, той живе життям вічним», – каже Господь. У сімейних стосунках часто важко є усвідомити те, що Христос може знаходитися в серцевині сімейної бурі, сімейної  трагедії, яка готова знищити те, що будувалося роками, ті відносини на твердому камені довіри та любові. Христос і в такій ситуації закликає прийти до Нього. Але на що часто звертає увагу подружня пара на дорозі до Бога: на образи, завдані один одному, на моменти розчарування, взаємний біль, нездійсненні сподівання тощо, замість того, щоб сконцентрувати все своє прагнення віри на Христі. Ісус же промовляє своєю поставою, що як би важко не було Він біжить, щоб допомогти, підтримати, Він розуміє всю біль і весь трагізм та загрозу для людського щастя. Важливо є у таких моментах як чоловікові, так і дружині сказати: «Господи, рятуй нас. Підтримай нас у нелегкий час випробування. Підведи наш зімлілий стан. Спрямуй наші стопи до твоєї благодаті». Все обов’язково зміниться і християнська родина у своїй спільні молитві промовить слова, якими вона утвердить присутність Господа в оселі свого єдиного серця: «Ти істину – Син Божий».

Автор: о.Ігор Гріщенко, голова Комісії родини, Київської Архиєпархії.