“Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові.

Продовжуємо ознайомлення з Апостольським напоумленням Папи Франциска “Amoris Laetitia”. Сьогодні читаємо наступні пункти цього папського напоумленням, а саме від 136 до 141, що вказують на важливість діалогу в подружньому житті.

Діалог

Святіший Отець наголошує, що діалог – це привілейований та невід’ємний спосіб переживання, виявлення та дозрівання любові в подружньому та сімейному житті. Проте, він вимагає тривалого та вимогливого тренування. Чоловіки та жінки, молоді та дорослі, по-різному спілкуються та висловлюють і вживають відмінні коди. Спосіб запитувати, відповідати, використовуваний тон голосу, час та багато інших факторів можуть впливати на комунікацію. До того ж завжди необхідно розвивати відповідні підходи, які виражають любов та уможливлюють щирий діалог.

Присвятити іншій людині час

У 137 пункті Глава Католицької Церкви наголошує на тому, що вкрай необхідно приділяти час іншій людині, якісний час, тобто терпеливо уважно вислуховувати, дати іншому можливість висловити все те, що він потребує сказати. Для цього необхідним є аскетичний навик не розпочинати говорити до відповідного моменту. Замість того, щоб висловлювати свою власну думку та давати поради, слід впевнитись у тому, що ми почули все, що інша людина хотіла нам сказати. А це передбачає внутрішнє мовчання, щоб вислухати без шуму у серці та в думках: відмовитись від поспіху, відкласти вбік особисті потреби та невідкладні справи, зробити місце для іншого.

Дуже часто одному із подругів не так потрібно знайти розв’язку своїх проблем, як просто бути вислуханим. Він мусить відчути, що його страждання, розчарування, страх, гнів, надія, мрія почуті і прийняті. Проте, залишаються душе частими нарікання: «Він/вона мене не слухає. Коли ми розмовляємо, то він/вона насправді думає про щось інше. Коли я говорю, то відчуваю, що він/вона бажає, щоб я зупинився/зупинилася або намагається змінити тему чи завершити розмову».

Розвивати звичку визнавати цінність іншої людини

Далі Єпископ Риму звертає увагу на потребу розвивати звичку визнавати реальну цінність іншої людини. Мова йде про те, щоб цінувати її особистість, визнавати її право на життя, на самостійне мислення, на щастя. Ніколи не варто недооцінювати того, що вона говорить чи просить, хоча й завжди потрібно висловлювати й свою особисту точку зору. І в цьому криється переконаність, що усі можуть зробити свій внесок, оскільки кожен має свій відмінний життєвий досвід, з іншого ракурсу дивиться на речі, має свої власні побоювання та різні якості та інтуїцію. Визнавати правду іншої людини, важливість її глибоких переживань та підтекст того, про що вона говорить, є можливим навіть після агресивних слів. Тому, варто поставити себе на місце іншої особи та збагнути глибину її серця, визначити те, що запалює в ній пристрасть, і прийняти це як відправну точку для розвитку діалогу.

Широкий кругозір

Для того, аби не замикатися не декількох ідеях, а бути гнучким для зміни чи доповнення свого погляду, є необхідною широта кругозору. Адже можливо, що з моєї думки та думки іншої людини зродиться новий синтез, який збагатить нас обох. Єдність, якої слід прагнути, не означає одноманітність, але «єдність в різноманітності» або «примирене різноманіття». В такому збагачуючому стилі братньої спільності різні люди зустрічаються, поважають та цінують один одного, зберігаючи при цьому відрізняючі відтінки та акценти, що збагачують спільне благо.

Необхідно звільнитись від обов’язку бути однаковими. А також нам потрібна обачність, щоб своєчасно зауважувати можливі перешкоди, які можуть завдати шкоди процесові діалогу. Наприклад, слід розпізнавати можливість появи поганих почуттів та відгородитись від них, щоб вони не поставили наше спілкування під загрозу упереджень. Важливою є здатність висловлювати те, що відчуваємо, не завдаючи при цьому болю іншій особі; використовувати такі слова та спосіб мовлення, що будуть більш прийнятними та толерованими іншим, навіть якщо зміст буде досить вимогливим; а висловлюючи критику, не розпалюватись гнівом та уникати моралізації. Багато суперечок в подружньому житті розпочинаються не з приводу якихось серйозних речей. Часом йдеться про дрібні незначні речі, які, однак, перевернули душу, бо були сказані в невідповідний спосіб.

Знаки уваги

Також Папа Франциск наголошує на важливості виявлення знаків уваги та любові до іншої людини. Любов долає найскладніші перепони. Коли любимо когось чи коли відчуваємо, що ми є люблені іншим, то нам вдається краще зрозуміти те, що нам намагається виявити та пояснити ця друга особа. Потрібно долати уразливості, що спричиняють у нас страх перед іншою людиною, немов перед якимось конкурентом. Надзвичайно важливо основувати свою впевненість на глибоких рішеннях, переконаннях та цінностях, а не на перемозі в суперечці чи вимозі, щоб нам признали рацію.

Внутрішнє багатство

Але також варто пригадати, що для плідного діалогу необхідно мати що сказати; а для цього потрібне внутрішнє багатство, яке підживлюється через читання, особисті рефлексії, молитву та відкритість на суспільство. В іншому випадку розмова буде нудною та беззмістовною. Якщо кожен з подругів не дбає про свій дух і якщо відсутня різноманітність стосунків з іншими людьми, то сімейне життя стає ендогамним, а діалог збіднюється.

Опрацював о. д-р. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ

Джерело: www.vaticannews.va

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInEmail this to someone