Дописи автора: Лілія Гуцол

10 правил виховання, через які діти стають геніями

   

Багато мам мріють виростити з дитини генія. Однак при всьому різноманітті методичних посібників з виховання дітей, точної інструкції до вундеркіндів не створив поки ніхто.

Проте є батьки, які не читають тематичних форумів і педагогічних книг, але їх діти дуже часто стають геніальними. Тутка вирішив розібратися, в чому таємниця цих сімей і склав список їх особливостей.

1. Заохочення самостійності
У звичайних сім’ях впевнені, що дитині забезпечений успіх, якщо вкласти в його голову розуміння «Я можу все». Але куди важливіше вкласти в голову дитини істину «Я можу все сам».

Завдяки такому типу мислення дитина буде знати, що вона не просто йде в майбутнє, а будує його. Читати далі

Відбудуться осінні подружні реколекції

11-12 листопада 2017 р.Б. в реколекційному центрі “Світлиця” відбудуться духовні реколекції для подружніх пар за адресою: м.Львів, смт Брюховичі, вул. Широка, 4
Реколектант: отець Олег Кіндій
Організатори: «Рух християнських сімей»  та Комісія родини Львівської Архиєпархії УГКЦ

Участь у реколекціях без дітей. Запрошуються всі бажаючі подружні пари!

Реєстрація обов’язкова за посиланням: подружні реколекції

Фото: Лілі Гуцол

Прочани довірилися Господу і пройшли молячись нічну прощу Львів-Страдч

У ніч з 28 на 29 жовтня 2017 р.Б. відбулася ХІІ нічна піша проща родин з Собору Святого Юра до відпустового місця села Страдч, організована референтурою у справах родин та родин мігрантів Львівської архієпархії у співпраці з паломницькою спільнотою “Самбір-Зарваниця”.

Був звичайний осінній день, моросив дощ, а до Собору Святого Юра з’їжджалися паломники з з Болехова (Івано-Франківщина) Дрогобича, Стрия, Самбора, Золочева, з Сімферополя, з Тернопільщини, та  інших районів. О 18 годині у залі при Соборі Святого Юри розпочалась робоча зустріч координаторів прощі “Самбір-Зарваниця”.Провадив зустріч духовний опікун прощі, священик Киїівської архієпархії отець Антон Борис. Працювали над прощею 2018 року Божого. А тим часом прочани долучалися і наповнювали Собор Святого Юра. Організатори прощі не сподівалися, що у такий холодний, дощовий, осінній день буде стільки багато паломників. Долучились до прощі понад 170 осіб. У молитовну дорогу відважилися дуже духовно сильні прочани, які щиро довіряли Господу і знали, що з Богом завжди легко. А серед них брати-семінаристи. Читати далі

Хелловін (Halloween) – антихристиянське свято! Походження, історія та свідчення.

Внаслідок різних часових і просторових обставин серед українського суспільства стають популярними різноманітні святкування, які не мають жодного коріння в нашому народі. До них можна віднести також сьогодні популярне святкування Хелловіна (31 жовтня). З мас-медіа кожного разу напередодні цього дня можна почути запрошення на вечірки та забави з нагоди святкування «Хелловіна». Що це за свято? Яка його історія? І чи варто греко-католикам, і, взагалі, християнам, відзначати цей день у своєму календарі?

Походження та історія

Вебпортал «Вікепедія» вказує про це, що Halloween або Samhain  це старовинне кельтське свято, що святкується в ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Samhain був прообразом Halloween, яке було тваринницьким або сільськогосподарським святом, а також святом всіх мертвих. Саме тоді розпочинався забій худоби, що знаменувало закінчення літа, яке було пізнім у північних кельтських народів. Кельтські племена мали індоєвропейське походження, які в першому тисячолітті по Христі заселяли території сучасної Франції, Німеччини, Швейцарії, Австрії, Чехії, Іспанії, Північної Італії, Британії, Ірландії, частини Балкан та Західної України. Це був варварський народ, який був ворогом греків і римлян, серед нього існували язичницькі вірування, є згадки, що вони навіть приносили в жертву людей.  Читати далі

Погідна осінь. Лк. 8, 5-15

Осінь. Як правило, ми не надто втішаємось цією порою року. Не дуже любимо її за сонце, яке світить, але уже не гріє. Не любимо через часті і густі тумани та холодну мжичку, через подих зими, яка чигає за поворотом та несе з собою снігопади і льодяні стужі. Не любимо, та все ж таки волею-неволею сприймаємо як невід’ємну частину нашого існування і намагаємося знайти в ній те, що принесе розраду серед осінньої негоди.

Осінь – час підбивання річних підсумків, осінь – це час збору врожаю. Каже св. Павло: «Що хто посіє, те й жатиме» (Гал. 6, 7). Хоча ці самі слова може сказати й будь-яка інша людина, яка ніколи не читала послань апостола. Це сама собою зрозуміла річ: хто чим своє поле весною засіяв чи засадив, те й восени зібрав. Ніхто, сіючи моркву, не зібрав замість неї буряк, а замість картоплі не насолоджується кавунами. Біля чого працювали, з того і користаємо.

Від чого залежить добрий врожай? Кожен із нас здатен перерахувати чимало причин. Добре насіння, підготовлений ґрунт, здоров’я і бажання, щоби працювати біля землі, гарна погода тощо.

В сьогоднішньому євангельському читанні ми слухали притчу про сіяча. Він має гарне, добірне насіння. Має його багато, тож сіє щедро, не скупиться. І сам сівач працьовитий, йде вперед і засіває зерном землю в очікуванні врожаю. Єдина його проблема – нестача доброго ґрунту. У нас, в Україні, таке важко уявити: де не кинеш зерно – там воно і проросте, певна річ, праця потрібна, але в розумних межах. Що ж стосується землі, на якій Господь Ісус проповідував, то там орних земель надзвичайно мало, більша частина країни – це кам’яна пустеля. Тож сівач має велику проблему в доброму ґрунті чи, точніше, – в його відсутності. Можемо сказати – це не стільки проблема, скільки його прокляття – це важка невдячна праця: сіяти там, де так важко дається ріст насінині. Потрібно роками важко працювати, навозити перегній, удобрювати, зрошувати, щоб земля була готова прийняти насінину. А окрім цього наступає негода, зливи та повені розмивають той ґрунт і все треба розпочинати спочатку. Читати далі