Дописи в категорії: Мій друг – наставник

В нашій країні все ще існує тенденція до всиновлення дітей віком 3-4 років. Старші, нажаль, по мірі дорослішання втрачають можливість потрапити в родину. У дітей, вік яких перевищує 10 років, шанси потрапити в сім’ю – мізерні. Найкращим способом допомоги дітям, котрі виховуються в інтернат них закладах, є особисте Наставництво.

Наставництво – це свого роду спілка двох людей, в котрій одна людина пропонує підтримку, допомогу, власний досвід іншій людині, в даному випадку дитині, позбавленій батьківської опіки. Завдяки цьому вона знає, що поруч є людина, яка піклується про неї.

Наставником може стати повнолітня людина, яка має бажання, час і можливість допомагати іншим, яка здатна навчати іншого і вчитися сама, оскільки наставництво – це процес довготривалий, адже взаємини Наставника та Вихованця повинні тривати хоча б протягом року. Дуже добре, коли вони стають довготривалими і переростають у дружбу.

У житті кожного з нас на певних етапах були люди, котрі вплинули на наше життя. Для когось це був тренер, який повірив в здібності вихованця, для когось – вчитель, який допоміг визначитися з вибором професії, а для когось сусід, котрий дав слушну пораду, що вплинула на наше життя. Ці люди були для нас наставниками.

Згадайте себе в дитинстві чи юності. Ми не завжди знали, як підготуватися до контрольної роботи, як спланувати вступ до коледжу чи вищого навчального закладу чи знайти роботу на неповний робочий день. Прості речі, які здаються нам дріб’язковими на даний момент, є величезною проблемою для підлітка. А для дитини, позбавленої батьківської опіки, знання та навички досвідченої людини можуть стати неймовірно важливими при виборі успішного життєвого шляху. Наставник може допомогти у покращенні шкільної успішності, у виборі навчального закладу чи у вступі до нього, у розтермінуванні боргу за житло чи у пошуку роботи.

Наставник стає для дитини досвідченим другом, який завжди готовий прийти на допомогу в різноманітних ситуаціях, в тому числі і складних. Дитина не залишена на самоті зі своїми повсякденними проблемами. Крім цього Наставник привчає вихованця до постійності, адже він систематично приходить у визначений час та день. Найцінніше, що можна дати дітям-сиротам, це не гроші чи матеріальну допомогу, а стабільна довірливі стосунки.

“Чужих дітей не буває” просто гарна фраза чи реальність?

“Чужих дітей не буває” просто гарна фраза чи реальність?

Завжди будуть діти, що з різних причин втрачатимуть батьків, це життя. І так, сьогодні говорити про сиріт це “не модно”, не яскраво і непросто для наших емоцій. Ми не маємо суспільного розуміння як допомогти та культури відношення до цієї теми. Натомість маємо насліддя комуністичного минулого – понад 700 закладів, в яких – не піднімається рука написати “виховуються”, тому напишу – перебувають діти, що є сиротами чи які втратили батьківське піклування.

І повторю, діти з такими долями будуть завжди поруч з нашими. Не завжди буде тільки усе залежне від нас з вами – де саме вони зростатимуть: чи в турботливий сім’ї чи в холодному закладі. Чи вони стануть повноправними членами нашого суспільства чи поповнять ряди тих, кого ми стараємось оминути в темний час доби.

Є декілька можливих та практичних кроків для допомоги, які доступні, головне ваше бажання. Як на мене – рівно важливі всі, просто напишу від найпоширенішого до найвідповідальнішого:

1. Молитва. Це не про конфесію чи релігію. Це про долю дитини. В цю неділю в Україні день молитви за сиріт – долучайтесь.

2. Фінанси. Це не про подарунки чи апельсини, це про допомогу конкретній дитині або організації, яка має реальні справи у темі “сирітство”

3. Адвокація. Це не про адвоката, це про суспільну інформованість справжнього стану речей. Це про мас-медіа і наші з вами стереотипи. Це про правду без замовчувань.

4. Наставництво. Це не про спонсорство, це про людські стосунки. Це про особисту та корпоративну відповідальність за майбутнє дитини.

5. Сім’я. Це найкраще. Варіантів сімейного влаштування дитини в Україні є декілька. Давайте в неділю, в тому Храмі, в якому ми будемо – об’єднаємось в молитві, а Бог, що є батьком сиріт, дасть нам бажання наступних кроків!”

Надія Кондратюк, координатор програм корпоративного наставництва.

“В один голос. З однією метою” – відбулась зустріч за круглим столом

“В один голос. З однією метою.” Під такою назвою відбувся круглий стіл м. Дрогобичі в душпастирстві Комісії у справах родини Самбірсько Дрогобицька Єпархія. Спільно з владикою Григорієм Комарем та головами комісій, зокрема Василем Нестером, та представниками районних ЦСССДМ обговорювали шляхи спільної праці для дітей-сиріт з закладів, а саме – Наставництва Комісії УГКЦ у справах родини.
Також запрошуємо всіх об’єднатися цієї неділі в молитві за дітей-сиріт.

12 листопада – всеукраїнський день молитви за сиріт.

 Повідомила: Марія Саквук, керівник проекту “Мій друг наставник”

12 листопада – Всеукраїнський День молитви за сиріт. Сім способів допомогти дитині-сироті

В один день. В один голос. З однією метою. У другу неділю, а саме 12 листопада українці моляться про люблячу сім’ю для кожної дитини-сироти! Важливо, щоб кожна дитина-сирота потрапила в сім’ю! Важливо, щоб кожна відчувала себе люблячою та цінною! Важливо, щоб мрії кожної здійснились!

Запрошуємо небайдужих людей помолитися у своїх церквах за всіх українських дітей-сиріт, а особливо за тих, які так потребують люблячих батьків.

У системі інтернатних закладів наразі виховується більше 100 000 дітей. Але лише близько 10% з них є сиротами, решта – 90% – діти з кризових сімей, батьки яких втратили свій батьківський потенціал та не здатні надати дитині ані належного догляду, ані піклування. Маючи батьків, ці діти вимушені жити поза сімейним оточенням і, фактично, є сиротами.
Пропонуємо кожній церкві, кожній християнській громаді бути максимально активною у служінні всім дітям які знаходяться в сиротинцях.
Впевнені, що відокремлення дитини від сім’ї суперечить Біблії, суперечить закону та здоровому глузду.

                                           Сім способів допомогти дитині-сироті: Читати далі

«В УГКЦ заохочують парафії брати під опіку хоча б одну дитину-сироту»: Десять тез про служіння Церкви для дітей-сиріт

Священик Роман Прокопець, голова Центру опіки сиріт Львівської архиєпархії, був гостем програми «Відкрита Церква. Діалоги» 19 жовтня 2017 року. У прямому ефірі отець розповів, як Церква опікується сиротами і допомагає дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах.

1. Церква може дати дітям-сиротам насамперед духовну складову – “компенсувати” справу передавання віри, що мали б робити батьки та родичі.

2. У Центрі опіки сиріт ми намагаємося виховувати дітей самостійними. Наша мета ‒ навчити їх долати труднощі, а не виконувати замість них певну роботу.

3. В УГКЦ реалізується проект “Одна церква ‒ одна дитина ‒ одна родина”. Мета проекту ‒ заохочувати церковні спільноти, парафії брати під опіку хоча б одну дитину-сироту, яка проживає на їх території. У такий спосіб можна допомогти потребуючим. Читати далі

Усиновлення – це запрошення для Вас відкрити своє серце для більшої любові.

♦Усиновлення♦

всеукраїнське свято, яке співпадає зі християнським святом Віри, Надії, Любові. В Україні це свято має чуть більше 10 років. Вперше вийшла постанова президента про святкування дня національного усиновлення в Україні 2008 року. Основним завданням цього свята є привернути увагу людей до проблеми сирітства в Україні. Але сама ідея усиновлення та прийняття родинами до себе дітей потребуючих в українському суспільстві була відома  з часів княжої доби.

В традиції нашого народу свято Віри, Надії, Любові та матері їх Софії є особливим. Ці імена є досить поширеними та й значення цих імен є глибоке за змістом. В переплетіння цих імен-цінностей є сама суть людського життя. Це прагнення до мудрості, це життя у вірі та надії на добро. А основа всього любов.

Коли ми говоримо про сиріт, то перед нами відкривається інша картина, зовсім протилежна. Це зрада напротивагу любові, яка підриває основи дитячої віри та надії на те, що в їхньому житті бути інакше, краще, що вони можуть бути любленими і потрібними. Читати далі