Дописи в категорії: Мій друг – наставник

В нашій країні все ще існує тенденція до всиновлення дітей віком 3-4 років. Старші, нажаль, по мірі дорослішання втрачають можливість потрапити в родину. У дітей, вік яких перевищує 10 років, шанси потрапити в сім’ю – мізерні. Найкращим способом допомоги дітям, котрі виховуються в інтернат них закладах, є особисте Наставництво.

Наставництво – це свого роду спілка двох людей, в котрій одна людина пропонує підтримку, допомогу, власний досвід іншій людині, в даному випадку дитині, позбавленій батьківської опіки. Завдяки цьому вона знає, що поруч є людина, яка піклується про неї.

Наставником може стати повнолітня людина, яка має бажання, час і можливість допомагати іншим, яка здатна навчати іншого і вчитися сама, оскільки наставництво – це процес довготривалий, адже взаємини Наставника та Вихованця повинні тривати хоча б протягом року. Дуже добре, коли вони стають довготривалими і переростають у дружбу.

У житті кожного з нас на певних етапах були люди, котрі вплинули на наше життя. Для когось це був тренер, який повірив в здібності вихованця, для когось – вчитель, який допоміг визначитися з вибором професії, а для когось сусід, котрий дав слушну пораду, що вплинула на наше життя. Ці люди були для нас наставниками.

Згадайте себе в дитинстві чи юності. Ми не завжди знали, як підготуватися до контрольної роботи, як спланувати вступ до коледжу чи вищого навчального закладу чи знайти роботу на неповний робочий день. Прості речі, які здаються нам дріб’язковими на даний момент, є величезною проблемою для підлітка. А для дитини, позбавленої батьківської опіки, знання та навички досвідченої людини можуть стати неймовірно важливими при виборі успішного життєвого шляху. Наставник може допомогти у покращенні шкільної успішності, у виборі навчального закладу чи у вступі до нього, у розтермінуванні боргу за житло чи у пошуку роботи.

Наставник стає для дитини досвідченим другом, який завжди готовий прийти на допомогу в різноманітних ситуаціях, в тому числі і складних. Дитина не залишена на самоті зі своїми повсякденними проблемами. Крім цього Наставник привчає вихованця до постійності, адже він систематично приходить у визначений час та день. Найцінніше, що можна дати дітям-сиротам, це не гроші чи матеріальну допомогу, а стабільна довірливі стосунки.

Відбулась конференція “Як допомогти дитині тут і зараз?”

«І хто ми є? Усі усім мільйони, а хтось комусь однісінький-один.

Тому ми люди, і життя навколо. Тому є людство, нація, сім’я.

Нема на світі в тебе вже нікого. Але у тебе є на світі я»

Ліна Костенко.

Такими вступними словами розпочалась конференція «Як допомогти дитині тут і зараз?», яка відбулася 24 березня 2018 року у приміщенні філософсько-богусловського факультету УКУ. Вона була   зорганізована Комісією УГКЦ у справах родини у співпраці із Службою у справах дітей Львівської міської ради та за підтримки Українського Католицького Університету.

Прийомних батьків,  усиновителів,  наставників об’єднує одна річ – турбота про дитину, яка опинилась в складних життєвих обставинах. Саме для того, щоб  допомогти, підтримати та надихнути таких особливих людей, виник задум такої конференції.

 Дуже важливо мати в житті когось особливого, турботливого, приймаючого, кому  твоє  життя не байдуже, хто ніколи  не зрадить. На жаль,  є діти, які не мають такого друга. Переважна більшість їх живе в державних закладах опіки для дітей-сиріт.

Чим ми, як суспільство можемо допомогти цим дітям?  Звісно ж сім’я та родинний затишок є найкращим місцем для них. Місцем прийняття, турботи, безпеки. Протягом останніх років відбуваються видимі зміни у соціальній політиці, кількість сімей, які усиновляють та беруть дітей на виховання зростає,  частіше потрапляють у сім’ї діти старшого віку та діти з великих сімейних груп.

Читати далі

У Львові відбудеться конференція «Як допомогти дитині тут і зараз?»

  В суботу, 24 березня, в приміщенні Українського Католицького Університету відбудеться конференція «Як допомогти дитині тут і зараз?» з ініціативи Комісії УКГЦ у справах родини, за підтримки Служби у справах дітей Львівської міської ради та у співпраці з Українським Католицьким Університетом. До участі у конференції запрошують прийомних батьків, батьків-вихователів та батьків-усиновителів, наставників та усіх, хто працює з дітьми.

«Маємо приємність спостерігати, як в Україні починає активно розвиватися процес деінституалізації, адже найкраще місце для гармонійного розвитку дитини – сім’я. Досвід попередніх років показує, що наставники дітей, прийомні батьки, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу і усиновителі спричинили величезні зміни в житті дітей. Тому підтримка таких людей і є метою конференції. Однією з основних на конференції буде доповідь Марека Внука на тему «Шалені підліткові будні» – чому дорослим важко це витримати?», – говорять організатори.

Читати далі

У Львові запрошують до співпраці майбутніх патронатних вихователів, а також шукають кандидатів у батьки-вихователі

Відділ «Служба у справах дітей» Львівської міської ради запрошує до співпраці людей, які готові стати патронатними батьками для дітей. А також шукає кандидатів у батьки-вихователі для створення нового дитячого будинку сімейного типу.

В Україні впроваджена нова форма сімейного виховання,  якою передбачено надання комплексу послуг з тимчасового догляду та виховання дітей в сім’ї патронатного вихователя. Тому відділ «Служба у справах дітей» Львівської міської ради запрошує до співпраці людей, які готові стати патронатними батьками для дітей – на сайті Львівської міської ради створено окрему кнопку «Патронатна сім’я», де усі охочі можуть ознайомитись з інформацією про патронат та заповнити заявку кандидата.

Читати далі

“Чужих дітей не буває” просто гарна фраза чи реальність?

“Чужих дітей не буває” просто гарна фраза чи реальність?

Завжди будуть діти, що з різних причин втрачатимуть батьків, це життя. І так, сьогодні говорити про сиріт це “не модно”, не яскраво і непросто для наших емоцій. Ми не маємо суспільного розуміння як допомогти та культури відношення до цієї теми. Натомість маємо насліддя комуністичного минулого – понад 700 закладів, в яких – не піднімається рука написати “виховуються”, тому напишу – перебувають діти, що є сиротами чи які втратили батьківське піклування.

І повторю, діти з такими долями будуть завжди поруч з нашими. Не завжди буде тільки усе залежне від нас з вами – де саме вони зростатимуть: чи в турботливий сім’ї чи в холодному закладі. Чи вони стануть повноправними членами нашого суспільства чи поповнять ряди тих, кого ми стараємось оминути в темний час доби.

Є декілька можливих та практичних кроків для допомоги, які доступні, головне ваше бажання. Як на мене – рівно важливі всі, просто напишу від найпоширенішого до найвідповідальнішого:

1. Молитва. Це не про конфесію чи релігію. Це про долю дитини. В цю неділю в Україні день молитви за сиріт – долучайтесь.

2. Фінанси. Це не про подарунки чи апельсини, це про допомогу конкретній дитині або організації, яка має реальні справи у темі “сирітство”

3. Адвокація. Це не про адвоката, це про суспільну інформованість справжнього стану речей. Це про мас-медіа і наші з вами стереотипи. Це про правду без замовчувань.

4. Наставництво. Це не про спонсорство, це про людські стосунки. Це про особисту та корпоративну відповідальність за майбутнє дитини.

5. Сім’я. Це найкраще. Варіантів сімейного влаштування дитини в Україні є декілька. Давайте в неділю, в тому Храмі, в якому ми будемо – об’єднаємось в молитві, а Бог, що є батьком сиріт, дасть нам бажання наступних кроків!”

Надія Кондратюк, координатор програм корпоративного наставництва.