Дописи в категорії: Духовність

Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”

Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми.  Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен.  Тож спів слуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг.  Як же побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”

Читати далі

Папа Франциск: Боже прощення пробуджує нову надію

Про Боже прощення, яке пробуджує в наших серцях нову надію, говорив Папа Франциск у середу 9 серпня  2017 р., під час загальної аудієнції, яка зібрала в залі Павла VI у Ватикані понад вісім тисяч паломників. Святіший Отець наголосив, що всі ми є грішниками, що потребують милосердя Господа, Який може нас перемінити і щодня наповнює новою надією. Він заохотив християн звіщати Боже милосердя всім людям.

«Боже прощення – це двигун надії», – такою була тема катехизи Його Святості, в якій він коментував подію, описану в 7-му розділі Євангелії від святого Луки: «Обернувшись до жінки,  Ісус про­­мовив до Си­мона: «Ти ба­чиш оцю жінку? При­був я у твій дім, і ти не дав води ме­ні на ноги. Во­на ж слізьми обмила мені ноги й ви­тер­ла сво­їм волоссям. Оливою не на­­мастив ти голо­ви мо­єї; вона ж ми­ром па­ху­чим на­ма­стила мені ноги. Тому ка­­жу то­бі, проща­ють­­ся її грі­хи чис­ленні, бо багато полюбила. Кому ж ма­ло про­­щаєть­ся, той ма­ло лю­бить». Потім ска­­зав до жінки: «Про­­щають­ся тобі гріхи».  І по­ча­ли ті, що з ним за столом си­діли, го­во­­рити між со­­бою: «Хто це такий, що й гріхи від­пус­кає?» До жінки ж він про­мо­вив: «Віра тво­я спасла те­­­­бе; іди в ми­рі» (Лк, 7,44.47-50). Читати далі