Дописи в категорії: Стосунки у сім’ї

Батько – герой для своїх дітей

Існує стереотип, що виховання дітей – це більше жіноча функція. Оскільки мама виношує, народжує і вигодовує дитину, то в чоловіка з’являється цілком логічне бажання передати їй і далі все виховання дитини, адже з першими кількома етапами вона справилась чудово, значить і далі все вийде добре. А часом це саме жінка перебирає головну роль і намагається «все сама», бо ж вона краще відчуває і розуміє дитину, знає, що для дитини буде краще і коли. Вона впевнена, що тато не зможе так ретельно подбати про дитину, як вона. Жінці дуже складно довірити свою найбільшу цінність чоловікові, який на її думку не так цінить дитину, бо ж не переживав ті всі труднощі приведення нової людини у світ. Читати далі

Чоловік і жінка, за Божим задумом, є різними, але рівними перед Богом

Чоловік і жінка, за Божим задумом, різні, проте створені одне для одного, щоб скласти цілісність. Як сприймати і прийняти цю різність і при цьому творити цілісність, незважаючи на неподібність поглядів, сприйняття, реакцій, прагнень і мотивацій? Як це – бути подружжям? Це тема чергової бесіди у щовівторковій програмі «Психологічна порадня» в ефірі «Воскресіння. Живе радіо». 5 лютого в якості експерта і «порадника» в ефірі була Лідія Кондратик – християнський психолог з Трускавця, кандидат соціологічних наук, спеціаліст із залежностей, має досвід 20 років шлюбу і семеро дітей. Читати далі

Піклуйтеся про себе. Це ваш обов’язок, якщо у вас є діти!

Неважливо, 5 років дитині, 25 або 40, якщо ви – мама, ваше завдання не змінюється: ви вміщаєте почуття, руйнуйте страх, даєте стійкість. Крім вас зробити це нікому.

А без цього людині важко жити.

Не отримуючи підтримки від вас, дитина будує її сама, а так як правильному будівництву підтримки ніхто її не навчив, її стратегії найчастіше неадаптовані: хвороби тіла, неврози, неприємності в житті.

При чому тут це, запитаєте? У прямому сенсі при всьому.

Про людину, яка отримала від батьків підтримку, кажуть: “Нічого його / її не бере”, або “обтрусився / лась і пішов / а”, або “В сорочці народився / лась” і т.д.

А ниття, хвороби, погане самопочуття і вічні неприємності – це не доля, а заклик про допомогу, пошук точки рівноваги.

У будь-якому віці трапляються моменти, коли хтось повинен дати підтримку ззовні.

Навіть, якщо всередині у тебе тисяча підтримок, часом потрібна тисяча перша, нова.

В ідеалі – її дають батьки. Коли батьків немає або вони не можуть, тому що самі без підтримки, тоді дають друзі, чоловік і жінка, психотерапевт, тимчасово “встаючи” для вас на батьківське місце. У шлюбі добре, якщо люди це роблять по черзі: я тебе підтримаю зараз, тому що у мене є вільна енергія, а потім ти мене, коли у тебе є ресурс, а у мене немає. Обов’язково по черзі, інакше постійно підтримується ризик “прирости” до батьківського місця. І тоді приходять проблеми в сексі (як же спати з тим, хто “батько”? З батьками не сплять), починаються образи і претензії ( “батько” ж “повинен”, чому не дає?), Спотворюється сприйняття реальності (я маленький і безпорадний, а ти всесильний і великий).

Якщо ви – мама, піклуйтеся про вільний внутрішній простір, куди може прийти дитина і принести свої почуття.

Останнє, особливо, важливо. Іноді мами в намірі підтримати плутають “давати” і “брати”, а значить, плутають ролі. Так буває, коли мама сама росла без емоційної батьківської підтримки. І тепер ділиться почуттями з дитиною, “щоб наші відносини були довірливими, а не як у мене з мамою”. Деякі мами пишаються тим, що вони з дітьми “друзі” і все один одному розповідають.

Я питаю тоді, а хто ж там у вас мама? Якщо дитина в курсі ваших емоційних й інших проблем, є у неї ресурс вам допомогти? А чи є сили впоратися з почуттям безпорадності, яке вона відчуває, бачачи ваші страждання і не вміючи їх припинити? І чи повинна? Ні, звичайно, говорить мама, нічого вона не повинна! Але дитина чим молодша, тим більше егоцентрична (це норма для дитини), і в її сприйнятті – все, що відбувається трапляється через неї або заради неї.

І ви з вашими проблемами теж.

Що, зовсім не говорити про свої почуття?

Говорити. Але тільки про ті, що прямо зараз знаходяться в контакті з подіями, в центрі яких ви і дитина.

— “Ти злякався петарди? Я теж злякалася, але вже заспокоїлася. Іди, я тебе обійму”.
— “Я не можу зараз малювати з тобою, я засмучена, хочу посидіти і відпочити. А потім помалюємо”.
— “Сьогодні після садка не підемо на майданчик. Я сильно втомилася на роботі, хочу трохи полежати. А після вечері почитаємо або пограємо з тобою”.

І ніяких “Бабуся тільки про себе і думає, їй внуки не потрібні!”, або “Твій тато не хоче мене вислухати”, або “Якщо я не дороблю цей проект до п’ятниці – це катастрофа”. З вас двох мама – ви, це ви закладаєте почуття дитини, а не вона ваші. Треба поскаржитися, хочеться “на ручки”? – телефонуйте своїй мамі. Або подрузі. Поплачте чоловікові, дружині, сестрі, хрещеній. Або сходіть до психолога, або до церкви, або в спортзал.

Вони великі, більші за вас або такі ж, як ви, і у них є місце для ваших почуттів. Дитина – маленька, у неї вашим почуттям місця немає. А у вас її почуттям – є. Не плутайте це, будь ласка. І дбайте про себе. Це ваш обов’язок, якщо у вас є діти.

Автор: Ксенія Віттенберг

Джерело

 

Дошлюбна чистота як передумова щасливого подружжя, або чому ми такі нетерпеливі?

Задум подружжя стає справжнім знаком Нового і Вічного Завіту, укладеного Кров’ю Христа. У подружжі Дух дає нове серце та чинить чоловіка і жінку здатними любити одне одного так, як Христос полюбив нас. Подруги осягають можливість брати участь у жертовній любові (caritas). В цій Святій Тайні виявляється Тайна Втілення Христа, Його жертва на Хресті й Тайна Його Завіту. Подружня любов становить цілість, до якої входять всі елементи особи: імпульси тіла й інстинкту, сила почуттів і прив’язань, стремлінь духа і волі. Любов прямує до глибокої особової єдності, яка не лише єднає в одне тіло, але веде до єдності серця й душі (Humanae vitae, 9).

Будь-яка форма бунту людини прагне узаконити себе фальшивою надією на те, що людина знайде задоволення поза порядком і владою Бога. Це стосується і дошлюбних сексуальних контактів. Чому Церква забороняє секс до шлюбу? Перший сексуальний досвід – це потужний психоемоційний вибух. І якщо він здійснений у шлюбі, то все добре – це вияв любові між членами подружжя, довершення їхньої духовної та емоційної близькості. Читати далі

Простий спосіб виховати відповідальну дитину

Багато з нас мріють, щоб наші діти якомога швидше стали відповідальними. Але чомусь ми переконані, що всьому (в тому числі відповідальності і самоуправлінню) можна навчити через багаторазове повторення. Ось ми сто разів показали дитині, як зав’язувати шнурівки, і на сто перший вона опанувала це уміння. Ось багато разів почистили їй зуби, і тепер, швидше за все, вона почне чистити їх сама.

Якщо з умінням зав’язувати шнурівки або чистити зуби метод повторення працює (і то не завжди), то навчити навичкам самоуправління таким шляхом батькам навряд чи вдасться. Читати далі