Дописи в категорії: Душпастирям

12 листопада – Всеукраїнський День молитви за сиріт. Сім способів допомогти дитині-сироті

В один день. В один голос. З однією метою. У другу неділю, а саме 12 листопада українці моляться про люблячу сім’ю для кожної дитини-сироти! Важливо, щоб кожна дитина-сирота потрапила в сім’ю! Важливо, щоб кожна відчувала себе люблячою та цінною! Важливо, щоб мрії кожної здійснились!

Запрошуємо небайдужих людей помолитися у своїх церквах за всіх українських дітей-сиріт, а особливо за тих, які так потребують люблячих батьків.

У системі інтернатних закладів наразі виховується більше 100 000 дітей. Але лише близько 10% з них є сиротами, решта – 90% – діти з кризових сімей, батьки яких втратили свій батьківський потенціал та не здатні надати дитині ані належного догляду, ані піклування. Маючи батьків, ці діти вимушені жити поза сімейним оточенням і, фактично, є сиротами.
Пропонуємо кожній церкві, кожній християнській громаді бути максимально активною у служінні всім дітям які знаходяться в сиротинцях.
Впевнені, що відокремлення дитини від сім’ї суперечить Біблії, суперечить закону та здоровому глузду.

                                           Сім способів допомогти дитині-сироті: Читати далі

Недільна проповідь “Притча про багача і Лазаря”

Відома нам ця притча про двох осіб, що своїм життям визначили своє потойбічне майбутнє. У цій притчі Господь відкриває, невідомі для ока, грані реальності життя людської душі після смерті. Другим одкровенням цієї притчі є важливість земного життя людини, як основного вибору життя майбутнього віку. Наші вчинки, слова, поведінка і наш вибір цього віку є шляхом, що цілком розкриється у віці, що приходить. Молимося у молитві «Символ віри»: «…очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку…».
Якщо подивитися на сучасний світ людей, то побачимо, що криза сучасного суспільства в тому, що вони не знають для чого живуть. Брак сенсу життя стає очевидним викликом для сучасного суспільства. Як же можливо прийняти життя і гідно прожити його, якщо людина не знає для чого вона живе. Прийшовши у цей світ без моєї згоди, на тисячі років після моїх древніх предків… я проник на світову арену і продовжую подивляти тайну буття. Людина стає учасником контексту подій, що розгортаються у часі і просторі. Читати далі

У Львові шукають патронатні сім’ї для тимчасового прихисту дітей, обділених батьківською увагою

Патронатні сім’ї мають тимчасово опікуватися дітьми, що опинилися в кризі. Йдеться, до прикладу, про період, допоки триває суд щодо батьківських прав над малюком, або ж коли рідна мама-одиначка на лікуванні та інші випадки.

Катерина Долгова ‒ мама-вихователь, що створила чотири роки тому дитячий будинок сімейного типу і виховує 10 малюків, сиріт і дітей, позбавлених батьківської піклування. Жінка певна: патронатні сім’ї краща альтернатива притулку чи інтернату. Адже так дитина зможе легше пережити кризу. Читати далі

Погідна осінь. Лк. 8, 5-15

Осінь. Як правило, ми не надто втішаємось цією порою року. Не дуже любимо її за сонце, яке світить, але уже не гріє. Не любимо через часті і густі тумани та холодну мжичку, через подих зими, яка чигає за поворотом та несе з собою снігопади і льодяні стужі. Не любимо, та все ж таки волею-неволею сприймаємо як невід’ємну частину нашого існування і намагаємося знайти в ній те, що принесе розраду серед осінньої негоди.

Осінь – час підбивання річних підсумків, осінь – це час збору врожаю. Каже св. Павло: «Що хто посіє, те й жатиме» (Гал. 6, 7). Хоча ці самі слова може сказати й будь-яка інша людина, яка ніколи не читала послань апостола. Це сама собою зрозуміла річ: хто чим своє поле весною засіяв чи засадив, те й восени зібрав. Ніхто, сіючи моркву, не зібрав замість неї буряк, а замість картоплі не насолоджується кавунами. Біля чого працювали, з того і користаємо.

Від чого залежить добрий врожай? Кожен із нас здатен перерахувати чимало причин. Добре насіння, підготовлений ґрунт, здоров’я і бажання, щоби працювати біля землі, гарна погода тощо.

В сьогоднішньому євангельському читанні ми слухали притчу про сіяча. Він має гарне, добірне насіння. Має його багато, тож сіє щедро, не скупиться. І сам сівач працьовитий, йде вперед і засіває зерном землю в очікуванні врожаю. Єдина його проблема – нестача доброго ґрунту. У нас, в Україні, таке важко уявити: де не кинеш зерно – там воно і проросте, певна річ, праця потрібна, але в розумних межах. Що ж стосується землі, на якій Господь Ісус проповідував, то там орних земель надзвичайно мало, більша частина країни – це кам’яна пустеля. Тож сівач має велику проблему в доброму ґрунті чи, точніше, – в його відсутності. Можемо сказати – це не стільки проблема, скільки його прокляття – це важка невдячна праця: сіяти там, де так важко дається ріст насінині. Потрібно роками важко працювати, навозити перегній, удобрювати, зрошувати, щоб земля була готова прийняти насінину. А окрім цього наступає негода, зливи та повені розмивають той ґрунт і все треба розпочинати спочатку. Читати далі