Дописи в категорії: Душпастирям

«Любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим. 5, 5). Роздуми над недільним Євангелієм.

«Благословен єси, Христе Боже наш, 

що премудрими рибаків явив, 

зіславши їм Духа Святого, 

і ними уловив вселенну. 

Чоловіколюбче, слава Тобі»

Тропар

Одним із найторжественніших свят церковного року є свято Зіслання Святого Духа. З євангеліє знаємо, що п’ятдесятого дня після Пасхи, після Воскресіння, – Святий Дух у вигляді вогненних язиків зійшов на апостолів. Тому Церква називає цей празник П’ятидесятницею. Святий Лука описав нам цю подію так: «Аж ось шугнув зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них». Він зійшов на кожного з апостолів, що зібралися разом, – щоб відкрити їм розуміння усіх таємниць Христової науки щоб вони відважно проповідували Євангеліє Христове і продовжували Його діло освячення і спасіння людського роду. Саме через проповіді апостолів, святих Святий Дух просвічував і навертав поганські народи до правдивої віри і правдивого Бога. Ми називаємо Святого Духа спасителем, кажучи: «І спаси, Благий, душі наші». Святий Дух постійно діє у Христовій Церкві, – Він освячує її і опікується всіма членами Церкви. Він є уособленням любові Бога до нас: «Любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим. 5, 5). Читати далі

Розмова з Блаженнішим Любомиром про важливість сім`ї!

Сім’я – це основна одиниця, в якій людина стає особистістю, розвиває і втілює свої Богом дані дари. Найперше, через сім’ю, через батька і матір, Господь Бог передає дар життя – родиться дитина. Перші, хто нею займаються, є батько і матір. Дитина стає свідома свого «я», коли дивиться в обличчя батька чи матері. Тоді вона починає відчувати, що є хтось другий, що є і ти, і я.  А крок за кроком її дальший розвиток відбувається у лоні родини, самих батьків, якщо є більше дітей, то в тому родинному середовищі. І її розвиток, її набуття свідомості і здійснювання Божих дарів починається власне на тому рівні.

Неділя Свв. Отців І-го Вселенського Собору

«Я більше не у світі, але вони у світі, і я йду до тебе.

Отче святий, ради імени твого бережи їх,

 тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми». Ів.17.11

 

Сьогодні ми згадуємо Перший вселенський собор, який відбувся у місті Нікея у 325 році та Святих отців, які зібралися на цьому соборі. Із історії Церкви знаємо, цей собор, а радше його учасники відстояли головну правду – істину нашої віри, що є осередком нашого спасіння – Божество Ісуса Христа, тим самим вчення Арія було визнане єретичним. Також було на цьому соборі було укладено сім членів молитви «Вірую». Читати далі

Віра, яка бачить (Йо 9,1-41). Розважання над недільним Євангелієм!

Дорогі в Христі, брати і сестри. Можливо, читаючи або слухаючи Слово Боже, багато з нас задавали собі питання: чому Господь наш Ісус Христос, оздоровляючи хворих, зціляючи калік, глухих, сліпих робить це з індивідуальним підходом до кожної людської особи. Чому, для зцілення одного сліпого достатньо було лише Господнього слова (Мк.10,46-52), а в даному випадку Христос проводить певний ретуал зцілення: задіюючи «грязь», дорогу, омивання. Читати далі

«Жінко, дай мені напитись!». Роздуми над недільним Євангелієм.

Святе Євангеліє сьогоднішньої неділі веде нас до криниці Якова, де Ісус зустрівся з жінкою-самарянкою. Ми знаємо, що для багатьох євреїв і самарян така поведінка Христа виглядала дивною та незрозумілою, адже жінка належала до народу, котрий здавна ворогував з євреями. Ця історія ворожнечі між юдеями і самарянами нагадує наші ворожнечі, чи міжконфесійні, чи між сусідами, чи то політичні, а особливо у наших родинних домівках, коли мало хто розуміє і пам’ятає причини виникнення непорозуміння, але добре знає, що його супротивники неправі. Бажання довести іншому свою правоту, засліплює в іншій людині образ християнина, образ самого Христа. Така сліпа ворожнеча не приведе ні до чого доброго, аж поки не прийде Христос у наші серця і душі, у наші родини, міста і села, і не подасть тої живої води, води любові і згоди.

Отже, пригляньмося до цієї надзвичайно промовистої і повчальної зустрічі Ісуса із самарянкою. Читати далі