Дописи в категорії: Душпастирям

Звернення з приводу спалювання залишків рослинності

Божою милістю

Кир Володимир Війтишин

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський

Дорогі в Христі!

З великим занепокоєнням спостерігаємо, як наші села та міста огортає ядучий дим від спалювання залишків рослинності й опалого листя. В атмосферу викидаються всі хімічні елементи, які накопичуються у рослинах під час вегетації (наприклад, вихлопні гази автотранспорту чи отрутохімікати, які використовують для захисту від шкідників).

Вдихаючи цей токсичний дим, ми наражаємо своє здоров’я, а навіть і життя, на небезпеку. Особливо вразливими є діти, котрі першими стають жертвами цієї самогубної практики, а також байдужості тих, хто мовчазно споглядає такі дії.

Церква не може мовчати, особливо якщо йдеться про важкий гріх проти життя. У цьому сенсі апелюємо передусім до відповідальних у владі та державних природоохоронних органах з проханням захистити право громадян на здоров’я та чисте довкілля. Читати далі

«В УГКЦ заохочують парафії брати під опіку хоча б одну дитину-сироту»: Десять тез про служіння Церкви для дітей-сиріт

Священик Роман Прокопець, голова Центру опіки сиріт Львівської архиєпархії, був гостем програми «Відкрита Церква. Діалоги» 19 жовтня 2017 року. У прямому ефірі отець розповів, як Церква опікується сиротами і допомагає дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах.

1. Церква може дати дітям-сиротам насамперед духовну складову – “компенсувати” справу передавання віри, що мали б робити батьки та родичі.

2. У Центрі опіки сиріт ми намагаємося виховувати дітей самостійними. Наша мета ‒ навчити їх долати труднощі, а не виконувати замість них певну роботу.

3. В УГКЦ реалізується проект “Одна церква ‒ одна дитина ‒ одна родина”. Мета проекту ‒ заохочувати церковні спільноти, парафії брати під опіку хоча б одну дитину-сироту, яка проживає на їх території. У такий спосіб можна допомогти потребуючим. Читати далі

«Кажу тобі – встань!»


Маленьке село Наїн, що знаходилось 37 км. на південний схід від Назарету. Саме там ми стаємо учасниками євангельської події, яка відбувається біля брами цього містечка, що так і називалась «брама плачу». Євангелист зображує нам похід двох процесій. З одного боку хода смутку, втрати, безнадії та плачу, а з іншого – переможна хода Ісуса, Який є Самим Життям, Він той, хто приносить Воскресіння, дарує мир та радість, у Ньому навіть смерть – безсила.
І ось тут це недільне Євангеліє наповнює духом надії і життя, духом доброї новини не тільки для вдови, що втратила єдиного сина, але і для кожного з нас, для наших сімей, спільнот, держави. Ісус наблизився до цього маленького незамітного міста, Він приходить там де є біль і смуток. У Ньому Бог «навідався до народу свого». Для Господа немає безнадійних чи «малих», Він не дивиться на «людську велич», але приходить там, де бракує життя, бракує радості. Читати далі

«Рецепт» щасливого подружжя від Глави УГКЦ

Святе Таїнство Подружжя – це не якісь юридичні кайдани, які накладаються на руки тих, хто кохає одне одного. Це сила Духа Святого, який підсилює людську здатність любити. Те, що людина не може поєднати, поєднує сам Бог.

Про це сказав Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, ще рік тому в інтерв’ю для американського видання «Ukrainian People», відповідаючи на запитання про важливість шлюбу і збереження сім’ї.

«Господь Бог бачив неміч людини й те, що навіть людське кохання може бути тимчасовим, миттєвим почуттям. Людська сила не завжди є достатньою для того, щоби навіки поєднати двох. Саме через те сім’ю, як нерозривну і плідну єдність чоловіка та жінки, Ісус Христос підніс до рівня Святого Таїнства», – пояснив Предстоятель УГКЦ.

Тоді Блаженніший Святослав розповів про три етапи підготовки до щасливого, міцного подружжя. Читати далі

Роби людям те, чого собі бажаєш. Лк. 6, 31-36


Жили колись у давні часи двоє побожних старців. Обидва вірили у правдивого Бога і навчали людей. І хоч навчали ті праведники інших та поміж собою ніяк не могли погодитися. Один з них був непримиримий і говорив так:

– Як хто чимось прогрішиться, то треба його відразу строго покарати. І чим більша буде кара, тим краще. Накладав він на людей великі покути і строго поводився з усіма.

Другий же був розсудливий і милосердний, він казав:

– Деколи покарати треба, але перш ніж карати, треба добре подумати, що з тої кари вийде. І не всяку провину треба карати. Є провини, про які і згадувати не треба. Взагалі треба бути до людей вирозумілим і милосердним.

Одного разу прийшов до суворого учителя поганин і каже:

– Я хочу навчитися правдивої віри. Навчи мене! Тільки ось як: щоб ти навчив мене усіх законів, поки я обернуся на одній нозі.

Суворий, не розібравшись, про що йдеться, розсер дився і прогнав його. Тоді поганин пішов до милосердного і каже йому:

Хочу навчитись справедливої віри. Навчи мене! Тільки ось як: щоб ти навчив мене усіх законів, поки я обернусь на одній нозі.

Милосердний подумав і сказав:

— Добре, сину! Роби людям те, чого собі бажаєш! Читати далі