Дописи в категорії: Душпастирям

У Львові шукають патронатні сім’ї для тимчасового прихисту дітей, обділених батьківською увагою

Патронатні сім’ї мають тимчасово опікуватися дітьми, що опинилися в кризі. Йдеться, до прикладу, про період, допоки триває суд щодо батьківських прав над малюком, або ж коли рідна мама-одиначка на лікуванні та інші випадки.

Катерина Долгова ‒ мама-вихователь, що створила чотири роки тому дитячий будинок сімейного типу і виховує 10 малюків, сиріт і дітей, позбавлених батьківської піклування. Жінка певна: патронатні сім’ї краща альтернатива притулку чи інтернату. Адже так дитина зможе легше пережити кризу. Читати далі

Погідна осінь. Лк. 8, 5-15

Осінь. Як правило, ми не надто втішаємось цією порою року. Не дуже любимо її за сонце, яке світить, але уже не гріє. Не любимо через часті і густі тумани та холодну мжичку, через подих зими, яка чигає за поворотом та несе з собою снігопади і льодяні стужі. Не любимо, та все ж таки волею-неволею сприймаємо як невід’ємну частину нашого існування і намагаємося знайти в ній те, що принесе розраду серед осінньої негоди.

Осінь – час підбивання річних підсумків, осінь – це час збору врожаю. Каже св. Павло: «Що хто посіє, те й жатиме» (Гал. 6, 7). Хоча ці самі слова може сказати й будь-яка інша людина, яка ніколи не читала послань апостола. Це сама собою зрозуміла річ: хто чим своє поле весною засіяв чи засадив, те й восени зібрав. Ніхто, сіючи моркву, не зібрав замість неї буряк, а замість картоплі не насолоджується кавунами. Біля чого працювали, з того і користаємо.

Від чого залежить добрий врожай? Кожен із нас здатен перерахувати чимало причин. Добре насіння, підготовлений ґрунт, здоров’я і бажання, щоби працювати біля землі, гарна погода тощо.

В сьогоднішньому євангельському читанні ми слухали притчу про сіяча. Він має гарне, добірне насіння. Має його багато, тож сіє щедро, не скупиться. І сам сівач працьовитий, йде вперед і засіває зерном землю в очікуванні врожаю. Єдина його проблема – нестача доброго ґрунту. У нас, в Україні, таке важко уявити: де не кинеш зерно – там воно і проросте, певна річ, праця потрібна, але в розумних межах. Що ж стосується землі, на якій Господь Ісус проповідував, то там орних земель надзвичайно мало, більша частина країни – це кам’яна пустеля. Тож сівач має велику проблему в доброму ґрунті чи, точніше, – в його відсутності. Можемо сказати – це не стільки проблема, скільки його прокляття – це важка невдячна праця: сіяти там, де так важко дається ріст насінині. Потрібно роками важко працювати, навозити перегній, удобрювати, зрошувати, щоб земля була готова прийняти насінину. А окрім цього наступає негода, зливи та повені розмивають той ґрунт і все треба розпочинати спочатку. Читати далі

Звернення з приводу спалювання залишків рослинності

Божою милістю

Кир Володимир Війтишин

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський

Дорогі в Христі!

З великим занепокоєнням спостерігаємо, як наші села та міста огортає ядучий дим від спалювання залишків рослинності й опалого листя. В атмосферу викидаються всі хімічні елементи, які накопичуються у рослинах під час вегетації (наприклад, вихлопні гази автотранспорту чи отрутохімікати, які використовують для захисту від шкідників).

Вдихаючи цей токсичний дим, ми наражаємо своє здоров’я, а навіть і життя, на небезпеку. Особливо вразливими є діти, котрі першими стають жертвами цієї самогубної практики, а також байдужості тих, хто мовчазно споглядає такі дії.

Церква не може мовчати, особливо якщо йдеться про важкий гріх проти життя. У цьому сенсі апелюємо передусім до відповідальних у владі та державних природоохоронних органах з проханням захистити право громадян на здоров’я та чисте довкілля. Читати далі

«В УГКЦ заохочують парафії брати під опіку хоча б одну дитину-сироту»: Десять тез про служіння Церкви для дітей-сиріт

Священик Роман Прокопець, голова Центру опіки сиріт Львівської архиєпархії, був гостем програми «Відкрита Церква. Діалоги» 19 жовтня 2017 року. У прямому ефірі отець розповів, як Церква опікується сиротами і допомагає дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах.

1. Церква може дати дітям-сиротам насамперед духовну складову – “компенсувати” справу передавання віри, що мали б робити батьки та родичі.

2. У Центрі опіки сиріт ми намагаємося виховувати дітей самостійними. Наша мета ‒ навчити їх долати труднощі, а не виконувати замість них певну роботу.

3. В УГКЦ реалізується проект “Одна церква ‒ одна дитина ‒ одна родина”. Мета проекту ‒ заохочувати церковні спільноти, парафії брати під опіку хоча б одну дитину-сироту, яка проживає на їх території. У такий спосіб можна допомогти потребуючим. Читати далі

«Кажу тобі – встань!»


Маленьке село Наїн, що знаходилось 37 км. на південний схід від Назарету. Саме там ми стаємо учасниками євангельської події, яка відбувається біля брами цього містечка, що так і називалась «брама плачу». Євангелист зображує нам похід двох процесій. З одного боку хода смутку, втрати, безнадії та плачу, а з іншого – переможна хода Ісуса, Який є Самим Життям, Він той, хто приносить Воскресіння, дарує мир та радість, у Ньому навіть смерть – безсила.
І ось тут це недільне Євангеліє наповнює духом надії і життя, духом доброї новини не тільки для вдови, що втратила єдиного сина, але і для кожного з нас, для наших сімей, спільнот, держави. Ісус наблизився до цього маленького незамітного міста, Він приходить там де є біль і смуток. У Ньому Бог «навідався до народу свого». Для Господа немає безнадійних чи «малих», Він не дивиться на «людську велич», але приходить там, де бракує життя, бракує радості. Читати далі