Дописи в категорії: Душпастирям

Недільна проповідь “Притча про багача і Лазаря”

Відома нам ця притча про двох осіб, що своїм життям визначили своє потойбічне майбутнє. У цій притчі Господь відкриває, невідомі для ока, грані реальності життя людської душі після смерті. Другим одкровенням цієї притчі є важливість земного життя людини, як основного вибору життя майбутнього віку. Наші вчинки, слова, поведінка і наш вибір цього віку є шляхом, що цілком розкриється у віці, що приходить. Молимося у молитві «Символ віри»: «…очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку…».
Якщо подивитися на сучасний світ людей, то побачимо, що криза сучасного суспільства в тому, що вони не знають для чого живуть. Брак сенсу життя стає очевидним викликом для сучасного суспільства. Як же можливо прийняти життя і гідно прожити його, якщо людина не знає для чого вона живе. Прийшовши у цей світ без моєї згоди, на тисячі років після моїх древніх предків… я проник на світову арену і продовжую подивляти тайну буття. Людина стає учасником контексту подій, що розгортаються у часі і просторі. Читати далі

У Львові шукають патронатні сім’ї для тимчасового прихисту дітей, обділених батьківською увагою

Патронатні сім’ї мають тимчасово опікуватися дітьми, що опинилися в кризі. Йдеться, до прикладу, про період, допоки триває суд щодо батьківських прав над малюком, або ж коли рідна мама-одиначка на лікуванні та інші випадки.

Катерина Долгова ‒ мама-вихователь, що створила чотири роки тому дитячий будинок сімейного типу і виховує 10 малюків, сиріт і дітей, позбавлених батьківської піклування. Жінка певна: патронатні сім’ї краща альтернатива притулку чи інтернату. Адже так дитина зможе легше пережити кризу. Читати далі

Погідна осінь. Лк. 8, 5-15

Осінь. Як правило, ми не надто втішаємось цією порою року. Не дуже любимо її за сонце, яке світить, але уже не гріє. Не любимо через часті і густі тумани та холодну мжичку, через подих зими, яка чигає за поворотом та несе з собою снігопади і льодяні стужі. Не любимо, та все ж таки волею-неволею сприймаємо як невід’ємну частину нашого існування і намагаємося знайти в ній те, що принесе розраду серед осінньої негоди.

Осінь – час підбивання річних підсумків, осінь – це час збору врожаю. Каже св. Павло: «Що хто посіє, те й жатиме» (Гал. 6, 7). Хоча ці самі слова може сказати й будь-яка інша людина, яка ніколи не читала послань апостола. Це сама собою зрозуміла річ: хто чим своє поле весною засіяв чи засадив, те й восени зібрав. Ніхто, сіючи моркву, не зібрав замість неї буряк, а замість картоплі не насолоджується кавунами. Біля чого працювали, з того і користаємо.

Від чого залежить добрий врожай? Кожен із нас здатен перерахувати чимало причин. Добре насіння, підготовлений ґрунт, здоров’я і бажання, щоби працювати біля землі, гарна погода тощо.

В сьогоднішньому євангельському читанні ми слухали притчу про сіяча. Він має гарне, добірне насіння. Має його багато, тож сіє щедро, не скупиться. І сам сівач працьовитий, йде вперед і засіває зерном землю в очікуванні врожаю. Єдина його проблема – нестача доброго ґрунту. У нас, в Україні, таке важко уявити: де не кинеш зерно – там воно і проросте, певна річ, праця потрібна, але в розумних межах. Що ж стосується землі, на якій Господь Ісус проповідував, то там орних земель надзвичайно мало, більша частина країни – це кам’яна пустеля. Тож сівач має велику проблему в доброму ґрунті чи, точніше, – в його відсутності. Можемо сказати – це не стільки проблема, скільки його прокляття – це важка невдячна праця: сіяти там, де так важко дається ріст насінині. Потрібно роками важко працювати, навозити перегній, удобрювати, зрошувати, щоб земля була готова прийняти насінину. А окрім цього наступає негода, зливи та повені розмивають той ґрунт і все треба розпочинати спочатку. Читати далі

Звернення з приводу спалювання залишків рослинності

Божою милістю

Кир Володимир Війтишин

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський

Дорогі в Христі!

З великим занепокоєнням спостерігаємо, як наші села та міста огортає ядучий дим від спалювання залишків рослинності й опалого листя. В атмосферу викидаються всі хімічні елементи, які накопичуються у рослинах під час вегетації (наприклад, вихлопні гази автотранспорту чи отрутохімікати, які використовують для захисту від шкідників).

Вдихаючи цей токсичний дим, ми наражаємо своє здоров’я, а навіть і життя, на небезпеку. Особливо вразливими є діти, котрі першими стають жертвами цієї самогубної практики, а також байдужості тих, хто мовчазно споглядає такі дії.

Церква не може мовчати, особливо якщо йдеться про важкий гріх проти життя. У цьому сенсі апелюємо передусім до відповідальних у владі та державних природоохоронних органах з проханням захистити право громадян на здоров’я та чисте довкілля. Читати далі