Дописи в категорії: Група підтримки прийомних батьків та батьків усиновителів

Завдання цього проекту є надати моральну та духовну підтримку для родин,які виховують усиновлених та прийомних дітей для того щоб сприяти покращенню стосунків між дітьми та батьками, проводимо щомісячні зустрічі. На зустрічі батьки мають нагоду поспілкуватись між собою та з психологом і обговорити важливі для них теми…Для дітей у цей час проводяться творчі заняття з аніматорами,катехизація чи заняття з психологом

Інформація – група зустрічей для усиновителів та батьків вихователів ПС, ДБСТ.

Година – 14-00.

Місце – УКУ, Хуторівка 35 , ауд. 208-209.

Коли – остання неділя місяця.

Контактна особа – Марія Саквук 0676741986

Ольга Бартиш: Усиновлена дитина, як імплант. Треба час, щоб прижився

Сім’я художниці, блогерки Ольги Бартиш ламає усі стереотипи. «Залишила офіс і назвалася художником, удочерила трирічну Уму, дозволила синові не ходити до школи», – пише вона про себе у Фейсбуці. 36-річна Ольга пішла з журналістики й повністю присвятила себе дітям та творчості як художниця. А їх у неї троє – 11-річний Матвій – здоровий хлопець, який не ходить в школу, а навчається вдома (так званий homeschooling), 2-річний Іван та 3-річна Ума – дівчинка ромської національності, яку сім’я взяла із сиротинця.

У розмові із кореспондентом IA ZIK Оля розповіла про свій досвід усиновлення, методи виховання дітей та труднощі й страхи, які доводиться долати. Можливо, досвід цієї сім’ї буде корисним іншим, зокрема, бездітним парам, які втратили надію мати власних дітей й не знають, для кого далі жити. Читати далі

Львів долучився до Всеукраїнської акції до Дня усиновлення

28 вересня на площі Ринок, перед входом у Львівську міську раду, кілька десятків дітей, тримаючи в руках різнокольорові кульки, сформували велике серце, після чого усі разом випустили ці кульки в небо, та станцювали танець. Відтак, усім перехожим працівники «Служби у справах дітей» міста роздавали інформаційні матеріали та брошури про усиновлення і сімейні форми виховання. Так Львів долучився до Всеукраїнської акції — флешмобу «Усиновлення — це любов на все життя».

«Метою цього флешмобу є привернути увагу, що такий день в Україні є, і це дійсно велике свято, про яке мають знати всі. Тому що ті люди, які усиновлюють дітей — дійсно роблять дуже велику справу, бо дають дитині, яка є без батьків, можливість отримати те родинне тепло і ті навички, які їй необхідні будуть в майбутньому для її дорослого життя», — зазначив Ростислав Тимків, начальник управління «Служби у справах дітей» Львівської міської ради. Читати далі

Знайти “свою” дитину… Як?!

При обговоренні теми усиновлення одним з перших виникає питання – «як знайти дитину»? В неті є безліч порад. Хтось подає перелік сайтів, де міститься інформація про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, хтось посилається на інформацію про пологові відділення, де перебуваються залишені дітки, інші радять заклади або районні служби, де працюють люди, які дбають за майбутнє дітей і готові допомогти.

Але питання, написане вище, насправді має ще інший, набагато глибший і сокровенніший зміст. Це питання, яке не ставлять працівникам Служби у справах дітей чи не обговорюють активно з друзями. Це питання батьки часто ставлять собі в душі, шукаючи відповіді для себе або обговорюють зі своєю половинкою. «Як вибрати свою дитину?», «як знати, що це моя дитина», «як зробити вибір, адже це так важко?», «мені складно, треба вибирати, але ж це неправильно. Всі потребують сімї?» і т.д. На консультації це питання ставлять часто вже на завершення розмови і вимовляють нерішучим голосом. Читати далі

Чужих дітей не буває… або тихо про усиновлення

“Всяке добре давання з висоти є, що сходить від Тебе Отця Світла.”

Кажуть, кожна позитивна думка приходить від Бога. В один момент приходить світле бажання усиновити дитину. Весь процес усиновлення в нашій державі непростий. Є бажання, щоб покинуті діти  швидше могли потрапити в сім’ю.

Приходиш у дитячий будинок, а на тебе дивляться безліч очей, які хочуть твоєї любові, тепла і уваги. Як вибрати свою дитину? Бог про все подбає, треба тільки віддатися у Його руки. Зі всіх, тільки одна дитина піднесе руки вгору і попроситься на руки, ще не вмівши говорити. Так і пішла з нами в нашу сім’ю. Читати далі

Сповідь до моря

Це було двадцять восьмого квітня. Мені тоді було всього вісім. Побачивши його, я відчула, що це новий етап. Це був перший будинок постійного проживання у моєму житті. Я пам’ятаю, як побачила обличчя дітей, їх очі – вони були сповнені недовіри, страху, самотності. Важко сказати, чого було більше, мабуть, суміш усього заповнювала їх, а згодом я зрозуміла, що не тільки їх, а “нас”.

Та при першій зустрічі я не подумала про це, адже була щаслива. Чисті коридори, красиві піжами, п’ятиразове харчування – все це було просто казкою. І не вірилося, що я нарешті буду такою, як усі. Того ж року я вперше поїхала на море. Побачивши широкі морські простори, мені перехопило дух. Читати далі