Дописи в категорії: Недільна проповідь

Роби людям те, чого собі бажаєш. Лк. 6, 31-36


Жили колись у давні часи двоє побожних старців. Обидва вірили у правдивого Бога і навчали людей. І хоч навчали ті праведники інших та поміж собою ніяк не могли погодитися. Один з них був непримиримий і говорив так:

– Як хто чимось прогрішиться, то треба його відразу строго покарати. І чим більша буде кара, тим краще. Накладав він на людей великі покути і строго поводився з усіма.

Другий же був розсудливий і милосердний, він казав:

– Деколи покарати треба, але перш ніж карати, треба добре подумати, що з тої кари вийде. І не всяку провину треба карати. Є провини, про які і згадувати не треба. Взагалі треба бути до людей вирозумілим і милосердним.

Одного разу прийшов до суворого учителя поганин і каже:

– Я хочу навчитися правдивої віри. Навчи мене! Тільки ось як: щоб ти навчив мене усіх законів, поки я обернуся на одній нозі.

Суворий, не розібравшись, про що йдеться, розсер дився і прогнав його. Тоді поганин пішов до милосердного і каже йому:

Хочу навчитись справедливої віри. Навчи мене! Тільки ось як: щоб ти навчив мене усіх законів, поки я обернусь на одній нозі.

Милосердний подумав і сказав:

— Добре, сину! Роби людям те, чого собі бажаєш! Читати далі

Покликання. Лк. 5, 1-11


«Світ ловив мене і не спіймав». Важко знайти того, хто би не знав цих знаменитих слів українського генія. Нерідко, навіть не усвідомлюючи глибинного змісту цієї епітафії, що її Григорій Сковорода просив вибити на своєму гробі, не один із нас не проти застосувати її й до самого себе. У дійсності – це так велично звучить: «Світ ловив мене і не спіймав», але, на жаль, чужі слова, як одежа із секонд-хенду: вона може бути гарна, в доброму стані та все одно, свідомо чи підсвідомо, ми знаємо, що вона не нова, ношена, не наша. Ось так із цим та, зрештою, й багатьма іншими великими висловлюваннями, що захоплюють наш розум та уяву. Та й на відміну від цього славного українського філософа з гіркотою мусимо визнавати – ми полонені. Світ ловить нас і йому це добре вдається. Тільки рідкісні щасливчики можуть похвалитися битвами, що їх провадять із поперемінним успіхом, категорична ж більшість піднімає руки на перших хвилинах поєдинку. Програють навіть ті, хто на самому початку настроєний досить рішуче. І все з тієї банальної причини, що сили надто нерівні. Читати далі

«Жінко, дай мені напитись!». Роздуми над недільним Євангелієм.

Святе Євангеліє сьогоднішньої неділі веде нас до криниці Якова, де Ісус зустрівся з жінкою-самарянкою. Ми знаємо, що для багатьох євреїв і самарян така поведінка Христа виглядала дивною та незрозумілою, адже жінка належала до народу, котрий здавна ворогував з євреями. Ця історія ворожнечі між юдеями і самарянами нагадує наші ворожнечі, чи міжконфесійні, чи між сусідами, чи то політичні, а особливо у наших родинних домівках, коли мало хто розуміє і пам’ятає причини виникнення непорозуміння, але добре знає, що його супротивники неправі. Бажання довести іншому свою правоту, засліплює в іншій людині образ християнина, образ самого Христа. Така сліпа ворожнеча не приведе ні до чого доброго, аж поки не прийде Христос у наші серця і душі, у наші родини, міста і села, і не подасть тої живої води, води любові і згоди.

Отже, пригляньмося до цієї надзвичайно промовистої і повчальної зустрічі Ісуса із самарянкою. Читати далі

Увірування Томи. Роздуми над недільним Євангелієм.

«Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Тай не будь невіруючий, – а віруючий» Ів. 20.27.

Ці слова по-особливому повинні переживати ті особи, які, як кажуть у нашому народі, стають на «рушничок щастя». Тут є все: і взаємне накладання обручок на палець нареченого (нареченої), і довгий та захопливий погляд, і слова подружньої присяги, що супроводжуються спільним покладанням рук подругів на Євангеліє. Все це чинять молоді люди для того, аби повірити один в одного, чи краще сказати, набратися сміливості для того, щоб поступово вчитися вірити та довіряти один одному.

Читати далі

Святкова проповідь у день Воскресіння Христового!

Дорогі сім’ї! Сьогодні усі ми радіємо радістю світлого празника Христового воскресіння. Ніч минула, і ранішнє світло просвітило кожного з нас. Світло Христового воскресіння настільки ясне, що, як каже євангелист Йоан: “і не пройняла його темрява” (Йо. 1:5). Вітаючи один одного словами: «Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!», ми не лише потверджуємо ними історичний факт, що відбувся, але й висловлюєму нашу віру у живого Бога. Читати далі