Чужих дітей не буває… або тихо про усиновлення

“Всяке добре давання з висоти є, що сходить від Тебе Отця Світла.”

Кажуть, кожна позитивна думка приходить від Бога. В один момент приходить світле бажання усиновити дитину. Весь процес усиновлення в нашій державі непростий. Є бажання, щоб покинуті діти  швидше могли потрапити в сім’ю.

Приходиш у дитячий будинок, а на тебе дивляться безліч очей, які хочуть твоєї любові, тепла і уваги. Як вибрати свою дитину? Бог про все подбає, треба тільки віддатися у Його руки. Зі всіх, тільки одна дитина піднесе руки вгору і попроситься на руки, ще не вмівши говорити. Так і пішла з нами в нашу сім’ю.

Діти із дитячого будинку – це поранені пташки. Їхні рани гояться довго, можливо до кінця життя. Найкращі ліки для них – любов батьків, бабусь, дідусів і всіх, хто поряд. Але найголовніше – це зустріч із Христом у Святих Тайнах. Він найкращий для них лікар, який Своєю благодаттю гоїть їхні рани.

Дитина росте, приносить радість і смуток, сльози і усмішку. В якийсь момент виникає думка забрати із дитячого будинку ще одного маленького ангела. Зустрівшись із ним, розумієш, що по-іншому вчинити не можеш, і подаєш йому своє серце і свою руку.

Бог веде нас до себе різними дорогами. Одна із них ─ прийняти тих, які стали нікому не потрібні. Вони чекають на нашу любов і турботу. Так Христос приходить до багатьох сердець, щоб вони відкрились для інших Але не отримує відповіді. Не бійтесь!!! Від прийняття такого рішення ми станемо ближче до істини і краще зрозуміємо зміст життя на Землі. Краще віддавати, ніж брати. Це приносить багато радості і щастя, незважаючи на чималі труднощі.

Мама двох дітей.