– Навіщо існують тати? Бо без них не було б так весело.

– Навіщо існують тати?

Бо без них не було б так весело

Коли прочитуєш ці прості слова мимоволі ловиш себе на думці, що ти задумуєшся над правдивість цих слів, а коли дійсно твоїй дитині було весело з тобою. Коли востаннє прийшовши додому ти обняв своїх дітей, які з криками радості і любові біжать тобі на зустріч, а не відсторонився від них бо ти втомлений. Коли порадів за досягнення, чи похвалив за успішно здану сесію?

Та це не осудження, а радше холодний душ, що змушує зупинитись, призадуматись, пригадати собі, що в тебе є діти і як це бути татом і хто це такий.

Бо тато – це той, хто найвище підкидає свою дитину догори. Тато – це той, хто обнімає найміцніше. Тато – це той, хто ні на мить не перестає бути в серці дитини. Тато – це той, хто після важкого робочого дня разом із своїм сином ремонтує його зламану машинку, чи будує з лєго замок. Тато – це той, хто борячись із втомою і сном читає казку свої любій донечці, а потім тримаючи її за руку чекає поки вона засне. Тато – це той, хто дозволяє дитині йти до своєї мети, і навіть якщо вона татові не дуже до вподоби. Тато – це той, хто підставить своє мужнє плече дитині яка падає, подасть руку, не засудить, а підтримає і пройде з ним цей шлях. Тато – це той, хто не буде гніватись на те, що його розбудили з ранку, а пригорне до своєї колючої щоки і подякує за радісний ранок. Тато – це той, хто дозволить обіграти себе у футбол. Тато – це той, хто готовий захистити свою завжди маленьку принцесу. Тато – це той, хто буде чекати на свою дитину щоб почути про її досягнення, а навіть якщо їх не має то самому вигадати, щоб можна було хвалитись перед своїми друзями яка у нього чудова і талановита дитина. Тато – це той, який буде старатись не проявляти своїх емоцій від приїзду дітей, а в часі їх відʼїзду, ховати свої вологі очі.

Тато – це той, хто є першим і найбільшим священиком для всієї сім’ї. Тато – це той, хто кличе всіх спільної молитви вдома. Тато – це той, хто в неділю веде всіх до церкви. Тато – це той, хто сповідається і причащається.

Тато – це той, хто завжди любить, бо ТАТО – це той, хто веде своїх дітей до Бога.

Автор: о. Ігор Табака,голова комісії родини Харківського Екзархату.

Поділитися:Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInShare on VKPin on PinterestEmail this to someonePrint this page