Сепарація від батьків і життєвий цикл сім’ї

Сім’я – єдиний організм, єдине ціле, який є більшим ніж сума частин, входять до нього. І, як будь-який живий організм, сім’я проходить через народження, розвиток, зазнає незворотні зміни і, нарешті, вмирає.
Практика сімейного консультування показує, що значна кількість сімейних конфліктів відбувається як від нерозуміння закономірностей розвитку сім’ї в часі, так і через розмитість кордонів в просторі.
Тому в статті будуть об’єднані дві теми: життєвий цикл сім’ї та межі сім’ї. Таким чином, ми поговоримо і про тимчасові, і про просторові межах сім’ї. Поговоримо про кризи, які очікують нас на кожному з цих етапів. А також про те, що буває в разі порушення тих і інших кордонів.

Як починається сім’я
З чого починається сім’я? З дня весілля? З початком співжиття, яке раніше було за весіллям, а зараз передує йому або зовсім не передбачає формального узаконення стосунків? Або з того моменту, як двоє молодих людей, що зустрічаються, оголошують себе парою?
Сучасна сімейна психотерапія відповідає на це питання так: сім’я, «7 Я», як і весь життєвий цикл сім’ї починається все-таки з «Я», з одиниці, або монади. Саме так називають сім’ю, що складається з однієї особи, юнака чи дівчини, які вже вийшли з батьківської сім’ї, але ще не створили пару або свою сім’ю.

З сумом можна констатувати, що у багатьох молодих людей до моменту вступу в шлюб не було досвіду повністю самостійного життя. На консультаціях досить часто доводиться зустрічати повнолітніх за віком людей, які практично не вміють приймати більш-менш значущі рішення щодо себе і свого життя.
Такі молоді люди та дівчата часто «перетікають» з батьківської сім’ї в парні відносини і вже у власну сім’ю. Але, не маючи досвіду відповідальності за себе, неминуче стикаються з проблемами – адже тепер вони повинні нести її не тільки за себе, але і за інших членів сім’ї.
Сепарація від батьків: навчитися бути одному, перш ніж створювати пару

Як пройти сепарацію від батьків
Перш ніж чоловік і жінка зустрінуться, взаємно виберуть один одного і створять сім’ю, повинна відбутися сепарація від батьків. Відділення від батьківської сім’ї передбачає фінансову і територіальну незалежність, тобто, здатність повністю забезпечувати заробітком свої потреби і окреме проживання.
Якщо немає можливості жити окремо, то, принаймні, для повноцінної сепарації важливо як мінімум вести роздільне з батьками господарство.
Але найголовніше – має завершитися психологічне відділення від батьків. Починається цей процес в підлітковому віці. Власне, основне завдання підліткового, або, як ще кажуть, «перехідного» віку – це якраз підготовка до відокремлення, «перехід» до початку самостійного життя. У нормі до юнацького віку повинна бути сформована готовність почати і вести самостійне життя, з прийняттям на себе всієї відповідальності за життя, за всі свої рішення.
Наслідки незавершеного відділення від батьків.
Зв’язок з батьками і сепарація. Залежність в стосунках, також як і відділення, може мати територіальну, фінансову і психологічну складову. І перш за все це буде залежність вже дорослих людей від батьків. У цьому випадку батьки будуть активно втручатися в життя пари або сім’ї, а у давно дорослих дітей не вистачатиме душевних сил протистояти цьому втручанню.
В очах батьків (та й у своїх власних) вони продовжують залишатися дітьми. Справедливості заради треба сказати, що це буває недалеко від істини. У не сепарованих дорослих дітей можуть бути проблеми навіть з елементарними трудовими навичками та навичками самообслуговування. Інститут і роботу вибирає тато, а меблі в квартиру і фіранки на вікна – мама. Бабуся оплачує квитанції і потихеньку допомагає платити кредити … 
Іноді буває, що син або дочка цілком самостійні фінансово і відокремлюються територіально. Наприклад, їдуть вчитися або працювати в інше місто. А психологічно, емоційно сепарація від батьків не завершена. І тоді можна спостерігати впевнених в собі на роботі, креативних і тих, що досягли великого успіху молодих людей, які кожен день о 21.00 «зобов’язані» телефонувати мамі і давати повний звіт про минулий день. Що їли, у що одягалися, як справи на роботі, і як в особистому житті.
В особистому житті, треба сказати, швидше за все, буде ніяк. Тому що якщо мама не схвалить вибір молодої людини або дівчини, стосунки зійдуть нанівець. Навіть якщо ці відносини були цілком здоровими і перспективними.
Спроби припинити подібне втручання і вийти з-під батьківського контролю народжують з боку батьків образи, маніпуляції, тиск на почуття провини і жалість. Не зупиняються деякі батьки і перед емоційним шантажем, наприклад, через хворобу.
«Що буде, якщо ти не подзвониш в 9 вечора, як ви домовлялися?» – «Мама буде плакати (кричати, переживати, ображатися і тиждень мовчати – потрібне підкреслити), а потім у неї підскочить тиск (болітиме голова, серце, шлунок, хребет – потрібне підкреслити)». Дитинці при цьому може бути і 28, і всі 35 років…
Примітно, що труднощі з сепарацією дорослих дітей відчувають нерідко саме ті батьки, які від своїх власних відділялися відносно рано і кардинально, переїжджаючи в інше місто, добровільно або за розподілом після навчальних закладів; мотаючись по гуртожитках і арендованих кімнатах, а навіть і зовсім по кутах. Звичайно ж, їм хочеться захистити своїх дітей від пережитих ними незручностей. Звичайно ж, вони не хочуть, щоб їхні діти відчували себе самотніми в цьому великому світі, як відчували себе вони.
Але треба віддавати собі звіт, що залежні відносини, як і здорові, втім, створюються зусиллям обох сторін. Тобто, щоб сепарація від батьків все-таки завершилася, діти повинні піти, а батьки повинні відпустити.
Якщо ж батьки – з самих благих спонукань! – не поспішають відпускати дітей, то вони, по суті, позбавляють їх права на власне життя. На свої помилки і їх виправлення, на злети і падіння. І в подальшому це часто обертається проти них самих, коли, вже в їхню старість, діти будуть приймати рішення щодо їх долі, не зважаючи на їх думкою. Так, як вони колись не зважали на думку своїх дітей.

Що таке залежні стосунки
Другий можливий варіант залежних відносин це, звичайно, залежність від партнера, так звана любовна залежність. Іноді навіть складається враження, що для багатьох людей ідеалом є саме такі залежні відносини. Вони оспівуються в популярних піснях і віршах, про них пишуть в жалісливих романах, про них знімають мелодраматичні серіали.
«Якщо ти мене розлюбив, в той же вечір я помру». «Я за ним одним, я до нього одного». «На тобі зійшовся клином білий світ».
Багато дівчат мріють, що хлопець, а тим більше чоловік, будуть їх повністю забезпечувати фінансово. Багато молодих людей очікують, що їх дівчина буде невпинно давати тільки позитивні емоції, буде завжди поруч, ніколи і нічим не засмутить, а головне – не буде закликати до відповідальності. Тобто, від партнерів очікується виконання принаймні частини батьківських функцій.
Поширена ситуація: жінка в парі повністю емоційно залежить від чоловіка, він маніпулює нею через страх втрати відносин і почуття провини. А сам при цьому не вміє вирішувати елементарні соціальні питання, надаючи це жінці, яка в такі хвилини відчуває себе скоріше його матір’ю, ніж дружиною або подругою.
Тобто, залежні відносини, навіть в одній і тій же парі, скачуть між полюсами «батько – дочка» до «мати – син». А дорослих людей в стосунках немає. Є два підлітка, що є то бунтівниками, то тими, що впадають назад в дитинство, як це і буває у підлітків. Біда, коли підліткам перевалює за 30-35 років.
І це ще один з наслідків незавершеної сепарації від батьків: порушення відносин в парі / шлюбі, як тільки проходить закоханість, новизна, вгамовується сексуальний голод і настає рутина. Знову ж таки, в нормі цей момент настане в будь-якій парі. Але якщо емоційно зрілі люди тоді починають працювати на зміцнення відносин, то незрілі почнуть відділятися від партнера / чоловіка.
Несвідомо вони намагаються таким чином завершити незавершений процес. Тому що відокремитися від партнера і навіть знайти нового легше, ніж психологічно дорослішати і брати участь у відносинах, приймати на себе свою частку відповідальності, миритися з недосконалістю партнера і відмовлятися від нереалістичних очікувань.
А як же було раніше? Як одружувалися раніше – можливо, запитає читач. У традиційному патріархальному суспільстві не було «монад» в нашому розумінні, дівчат так взагалі передавали з батьківської сім’ї відразу в сім’ю чоловіка. Молодим чоловікам, правда, доводилося відлучатися для отримання освіти та професії, але потім неминуче було повернення і одруження на тій нареченій, яку підберуть батьки.
Що ж, дійсно, одинаки в давні часи були винятком. Але, по-перше, і вижити в поодинці було тоді неможливо, економічна «скрепа» тримала традиційну сім’ю куди міцніше, ніж сучасну – вільна і рівноправна любов.
А по-друге, не було в ті часи і такого «досягнення цивілізації», як підлітковий-перехідний вік. Закінчувалося дитинство – негайно починалося доросле життя. А це, в числі іншого, означає, що до кінця дитинства людина була повністю готова до цього самого дорослого життя, мала усі необхідні трудові та соціальні навички. Тобто, життєвий цикл сім’ї в будь-якому суспільстві починається ще до укладення шлюбу.
Треба сказати, що і сепарація від батьків тоді відбувалося без сучасних «психологічних проблем», і в чималому ступені все ж з тих економічних причин. Коли в родині сім ротів в прямому сенсі слова, то батьки самі кровно зацікавлені, щоб діти якомога швидше дорослішали і залишали сім’ю, починали будувати свою сім’ю і своє господарство. «Йшов би ти, синку, в люди».
Бувало при цьому, звичайно, що вже одружені молоді жили з батьками. Але цікавий момент: на сходах в сільських громадах право вирішального голосу мали тільки ті чоловіки, які вели окреме господарство.
Тобто, якщо ти не можеш забезпечити свою сім’ю навіть окремою хатою, а живеш з батьками, то у тебе немає права приймати рішення, що стосуються всієї громади. Можна сперечатися про те, наскільки це правильно з точки зору сучасної демократії, але погодьтеся, логіка тут є залізна.

Пара. Дві «половинки» vs дві повноцінних особистості
Формування життєвого циклу в сім’ї. Одного разу зустрічаються чоловік і жінка і утворюють пару – наступний етап життєвого циклу сім’ї.
З досягненнями цивілізації і підвищенням рівня життя дитинство людини стало продовжуватися. А значить, і процес відділення від батьківської сім’ї перестав бути одномоментною подією, розтягнувся в часі, що і породжує часом цілий ряд проблем. Що ж, за все доводиться платити. І за можливість свободи, людина платить необхідністю брати на себе відповідальність за своє життя.
Тому закликаємо молодих людей не боятися отримати досвід самостійного життя перед тим, як вступати в стосунки з іншою «монадою». Зрештою, самостійність дає ні з чим незрівняне відчуття влади над своїм життям. Людина, яка вміє сама піклуватися про себе, сама задовольняти свої матеріальні й емоційні потреби, зріла не тільки за паспортом, має набагато менше шансів опинитися в хворих, залежних відносинах.
У парі і в подальшому в родині такі люди будують відношення не на очікуваннях, а на прийнятті себе і один одного реальними. При виникненні конфліктів вони не маніпулюють, а домовляються, з урахуванням прав і інтересів обох сторін. При втраті новизни і появі рутини вони відкривають нові грані відносин.
Навпаки, людина, що не навчився, як кажуть, бути самому собі турботливим і люблячим батьком, буде шукати свою «половинку», яка доповнить його (її) до цілого, породжуючи співзалежність в стосунках. Буде шукати собі «маму» або «папу», відповідальних за забезпечення щастя і благополуччя.

 Отець Тихон Сергій Кульбака

Джерело: #порадня

Поділитися:Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInShare on VKPin on PinterestEmail this to someonePrint this page