Три кроки до того, щоб отримувати задоволення від своєї роботи

Якщо задоволення від роботи для вас залежить від начальника, який може вас підвищити, або від колеги, який мав би змінити свою поведінку, то ви стаєте рабом, а не вільним.

Багато хто боїться думати про зміну робочого місця. Вони стверджують, що сьогоднішній ринок складний, і потрібно насолоджуватися тим, що маєш. Проблема, однак, полягає в тому, що ці люди часто взагалі не вміють радіти, а скаржаться… Їхні постійні нарікання обтяжують інших і призводять до того, що ті також починають нарікати. Саме так ми створюємо клімат підрізання крил і песимізму. А чи багато треба змінити, щоби не було так погано? Чи завжди потрібно змінити свого роботодавця, аби виходити з роботи задоволеним і щасливим?  

Зробіть перший крок

 Вступом до того, щоби зробити будь-що зі своїм задоволенням від роботи, буде перший крок. Він ніби простий і водночас дуже важкий. Важкий, тому що ми любимо вирішувати різні питання руками інших людей і перекладати на них різні обов’язки. Крім того, ми не любимо змін — легше скаржитися, ніж мобілізуватися і конструктивно діяти. Цей перший крок до досягнення задоволення від роботи — визнання себе інстанцією, відповідальною за задоволення від неї. Кожен може змінити лише те, на що має вплив. На решту можна, звісно, тільки нарікати. Тому, якщо я узалежню своє задоволення від того, чи шеф мене підвищить, або від того, чи мій колега змінить свою поведінку, я стаю рабом свого шефа або колеги, а не справді вільною людиною. Відмова від відповідальності за свої позиції та емоції — синонім кабали, залежності від інших. На жаль, усвідомити це і прийняти як істину важко, тому що на перешкоді стає наша психіка. Простіше перебувати в бездіяльності, ніж взятися до роботи і ретельно підсумовувати, що ти зробив. Я визнаю, що опір психіки щодо прийняття відповідальності — дуже надійний механізм. Як тренер і як мандрівник, я часто чую слова «я повинен», «у мене немає вибору», «це неможливо». Зазвичай за словами «я повинен» приховується «я боюся перевірити, що станеться, якщо я зроблю інакше» або «я боюся відповідальності за прийняття ризику», або «я боюся зробити так, як я дійсно хочу». Тривання в «мушу» з одного боку — тривожне ставлення, а з іншого — це завжди пов’язано з конкретними нагородами. З якими? А з настільки привабливими, що людям оплачується в тому «мушу» існувати. Що це за нагороди? Назву лише декілька: не треба аргументувати свої думки, не треба докладати зусиль для послідовної боротьби за зміни, не треба виявляти свої погляди і позиції, спокій, передбачуваність. Очевидно, для людей безпечніше щось шкідливе для них, але відоме, а не розвиток, повний невідомого. Шкода, що вони бачать безпеку у відчутті передбачуваності, а не у своїх вміннях, талантах, наполегливості, ресурсах і Божому Провидінні. Підводячи підсумок: «я повинен» — зручно, тому що «я повинен», і не буду нікому пояснювати. Вийти з позиції «повинен» — це виявити те, що я насправді хочу і беру на себе відповідальність за свій шлях до мети.

Що далі?

Багато з нас скаржаться на роботу. Ми опиняємося у випадкових місцях і розробляємо стратегію, як би тут не втомитися і вийти на своє. Іноді нам це вдається, а іноді ні, а розчарування зростає. Робота нас не задовольняє, не відповідає нашим талантам, не розвиває нас, не мотивує. Чому це відбувається і як цього уникнути?

Крок 1

Запишіть усі види діяльності та завдань, реалізація яких дає вам почуття сенсу, робить ваше життя цінним у власних очах. Що повинно відбуватися у вашій роботі, аби вона мала для вас сенс? Почуття сенсу народжується з місії, яку ми прийняли. Одні вбачають сенс у помноженні сімейних активів, інші в праці для інших, а ще інші — в наукових відкриттях. Подумайте, що для вас становить сенс вашої роботи. Коли ви знайдете це щось, поміркуйте, наскільки ви реалізуєте це у своїй праці. Чи можете ви якимось чином забезпечити свою місію у нинішньому становищі? А може, ви взагалі не можете цього зробити?

Крок 2

Тепер запишіть усі види діяльності та завдання, до яких ви маєте талант, природні схильності. Можливо, ви добре працюєте з числами, може ви прекрасний лідер для інших, або вас чудово слухаються діти. Складіть список своїх здібностей. Перевірте, які ви зараз використовуєте, а які залежуються. Які маєте можливості для ще більшого використання ваших талантів у нинішній роботі? Може ви захочете взяти на себе ініціативу конкретних заходів? Може почнете робити щось інакше, ніж раніше?

Крок 3

Третя умова для отримання задоволення від роботи, а також відчуття сенсу і використання природних талантів — це насолода від виконання самої роботи. Ми дійсно відрізняємося один від одного. Що нудно для одних — для інших захоплююче. Те, що одних лякає — виклик для інших. Для мене приємно зустрічатися з людьми, писати і подорожувати світом. Для інших приємно придумувати математичні операції, готувати їжу або водити автомобіль.

У психології існує опис стану розуму, який називається flow, або потоком. Потік виникає тоді, коли ми, виконуючи щось, зосереджуємося на цьому до такої міри, що втрачаємо відчуття часу. Це момент, коли ми вимикаємося, не пам’ятаємо про себе, не відчуваємо біль і голод і діємо, насолоджуючись цим. Варто задуматися, під час виконання яких задач ви переживаєте потік. Як часто це відбувається і що можна зробити, щоби пережити це flow?

Найбільш задовільна робота — це та, яка дає вам почуття сенсу і створює простір для використання природних талантів і схильностей, а також та, яка просто приносить задоволення. Якщо ви взяли на себе відповідальність за своє задоволення від роботи, то можете легко визначити список завдань, які ідеально підходять вам, а потім перевірити, наскільки далеко ви знаходитеся від них. Якщо близько — вітаю! Якщо ви далеко, — подумайте про те, що треба зробити, щоби заробляючи гроші мати при цьому ще й радість.

Обміркуйте свої можливості і оберіть найкращу. Зміна роботи — це лише одна з них.

Джерело: http://CREDO: http://credo.pro/2018/07/212966

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInEmail this to someone