Як вчителька через дітей повірила в святого Миколая

В Україні християни вшановують пам’ять Миколая–Чудотворця, ще з давніх часів вважають Його своїм святим. Багато церков побудовано на честь св. Миколая.

За давньою традицією, в ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай розносить дарунки усім дітям, благословляє на добрі вчинки.mykolay-209x300  Ще за життя люди вважали отця Миколая Святим. З молоду для сиріт він став батьком, для бідних – милостивим подателем, у біді – помічником, у горі – утішителем. Після смерті батьків він продав усе добро, роздав убогим та бідним. Мав дар зцілювати калік, недужих, неодноразово рятував приречених на страту. Але найбільшою його заслугою було те, що він безмірно любив усіх людей, цінував кожну окрему людину. Його життя – то любов і служіння людям.

 Завдяки доброчинності, вірності і щирості у служінні вірі християнській, прославлянні імені Бога ділами та вчинками на землі, отця Миколая було визнано церквою як Святого.

 Не зважаючи на різні часи Миколай завжди приходив до чемних діток приносячи подарунки. Його чекають не лише діти, але і дорослі. До нього звертаються з щирою молитвою – і він допомагає.st-nikolas1

Одного разу, вже старенька, колишня вчителька початкових класів, поділилася як вона, будучи колись атеїсткою, навернулася до Бога. Це сталося в радянські часи, коли  вона розповідала і переконувала дітей, що Бога і Миколая немає, і все це просто вигадки.

І ось одного року на свято Миколая ніби все було, як завжди, але сталися великі зміни і для неї особисто.

Після надзвичайної і найулюбленішої ночі для дітей, коли святий Миколай слухняним дітям приніс різні подарунки, дітки прийшли в школу з цукерками, фруктами, а дехто, не стримуючи радості, приніс із собою і нові іграшки. На перерві діти радо ділилися своєю радістю, в класі було чути запах мандаринок та шелест обгорток від цукерок. Та ось розпочався урок. Вчителька строгим і сварливим тоном почала розмову – чого це в них так сяють очі, і чого вони такі радісні і осяйні сьогодні? Діти намагалися не говорити. Але, хтось із діток вигукнув радісним голосом – «Сьогодні ж вночі приходив святий Миколай!». Вчителька посміялася і каже: «Діти, а може ще до когось приходив «миколай»? А ну підніміть руки всі, до кого приходив ще «миколай»? Ви ж знаєте – жовтенята мають казати лише правду».

Майже всі дітки підняли руку. Вчителька почала їм розповідати, що то все брехня про «миколая», це все вигадки дорослих, і всі подарунки купують батьки і кладуть їм під подушку. Були дітки, які не хотіли їй вірити, і казали: «Ні це неправда, Миколай є!». «Я так просив санчата в Миколая – і він приніс». «Я просила ляльку – і я сьогодні її отримала», – ділилися діти. Посипалися розповіді майже з усього класу. Хтось розповідав, що чув, як Миколай ходив, хтось бачив його сліди, але вчителька й далі намагалася переконати, що все це  – неправда, і казала, щоб вони перестали вірити в цю казкову брехню.

В класі була дівчинка Даринка з такої бідної сім’ї, що там подарунків точно не могло бути. Спостерігаючи за нею, вчителька бачила, що вона сидить тихенько, доки діти розповідають про свої подарунки. Даринка схилила голову і дивилася на парту. І тут вчителька вирішила легко довести всім, що Миколая не існує. Та й каже: «А скажіть-но мені, яким дітям, за легендою, приносить подарунки «миколай»? Дітям слухняним, що добре вчаться – правда діти?. А ось дивіться – Андрійко. Казав, що «миколай» приніс йому рідкісний подарунок – велику машинку на пульті. Але ви всі знаєте, що Андрійко в нас не дуже добре вчиться, і поведінка часом в нього не дуже. А ось Даринці, яка старанно вчиться і має гарну поведінку, чому «миколай» нічого не приніс? І каже: «встань Даринко, і скажи всім, що тобі «миколай» нічого не приніс? Бо якби він існував насправді, він би їй найбільший подарунок мав принести». Дівчинка мовчала, і опускала голову вниз. «Ось бачите діти, що то все брехня – святий «миколай», – говорила вчителька з великою радістю і гордістю. І тут Даринка несподівано вигукнула: «Приніс, приніс мені Миколай подарунок!», і сівши за парту, сильно заплакала. Вчителька розгубилася: «Приніс? Що приніс? Ну скажи нам, що він тобі приніс? Цукерки, чи іграшку?». «Ні, такого не приніс» – мовила Даринка. «Та він мені приніс найкращий подарунок на світі, приніс мені те, про що я просила його кожен день, майже цілий рік. В мене є ікона св. Миколая, і я молилася до нього кожного-кожного дня. І вчора вечері він його мені приніс».2020144-53087680

«Ну і що це? – допитувала вчителька. Дівчинка посміхнулася і щасливо промовила «Миколай приніс мені Тата! Він повернув мені татка, який пішов від нас до іншої тьоті, а вчора ввечері Миколай мені його приніс. Тато прийшов, подарував мамі вперше квіти, став на коліна, попросив вибачення і сказав, що більше нас ніколи не покине…»

Після історії з Даринкою вчителька змінила свій погляд на Святого, та сама повірила в Нього, а в скорому часі навернулася до Бога. Вона не раз зверталася до Миколая, який часто їй допомагав, а згодом і сама стала його помічником.

Даруйте любов один одному – це благо, що дав нам Господь, а навчив це робити Святий Миколай. І нехай Миколай принесе всім не лише матеріальні, але і духовні подарунки, особливо щиру віру в Бога.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInEmail this to someone