Воля Божа: святість ваша (1Сол. 4,3). Роздуми над недільним Євангелієм .

Воля Божа: святість ваша (1Сол. 4,3)

Першу неділю після Зіслання Святого Духа Свята Церква присвячує всім святим. Коли ми поглянемо в церковний календар, то побачимо там імена багатьох святих: мучеників, ісповідників, преподобних… Це ті люди, які завдяки своєму праведному життю, доказали Богові, що вони Його люблять і Він їх прославив в такий спосіб, що вони стали відомі всьому світові.  До одного старця,  прийшов молодий юнак і сказав: отче, як ти досягнув такої святості, що тебе Бог вислуховує, коли ти допомагаєш людям? Я теж хочу таким стати. На це старець відповів йому: між мною і тобою немає великої різниці, просто я вже довів Богові, що люблю Його, а ти ще ні.  Але, насправді, ці святі, які нам відомі, це лише невелика частинка святих людей з-поміж усіх святих які є сьогодні з Богом у Його Царстві і є невідомі у світі. Ці, незнані нам, святі – це люди які  просто старалися жити чесно, справедливо, чинити добро, уникати гріха в тому середовищі в якому жили.

  Сьогодні запитуємо себе: чи потрібно і чи можливо нам у наш час бути святими? Святий Апостол Павло каже «Чи ж ви не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують?» (1Кор. 6, 9), а у посланні до Солунян каже, що Бог покликав нас до святості (Пор. 1Сол.4,3-8). Отже маємо бути святими.

Кожна людина народжується в певному середовищі, в певній сім’ї і дуже рідко є що умови там де людина народжується є ідеальні. І тому ми кажемо, що святими не народжуються, а святими стають. Не залежно від того де ми народились, в яких умовах, в якому середовищі, – Бог дає нам всі можливості щоб бути святими. Від Бога маємо розум і свобідну волю, від себе маємо додати бажання стати святим, бажання йти за Христом і визнавати його всюди, як ми це чуємо в сьогоднішньому євангелії. Одного разу до святого Томи Аквінського прийшла його сестра і запитала його, що треба робити, щоб стати святою. І він відповів коротко: “Треба хотіти”.

Іноді людина думає що святі, це ті які багато моляться і постять, весь час перебувають у храмі чи в монастирі, чи роблять ще якість надзвичайні діла. Насправді за святістю не потрібно далеко ходити. Усі ми в кожній хвилині нашого життя маємо нагоди до святості.

            Святість – це життя без гріха. Тому, якщо ми сьогодні стараємося уникати гріха або регулярно його позбуваємося у Святій Тайні Покаяння – то ми вже прямуємо по дорозі святості, пам’ятаючи слова Ісуса Христа: «Тож бутьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт. 5,48).

У подружжі святість – це щоденне дотримання шлюбної присяги любові, вірності, чесності (і послуху подружнього для жінок). У сім’ї святість – це наші діти. Діти є дзеркалом для батьків. Дивлячись на дітей бачимо себе. І інші люди дивлячись на наших дітей бачать нас, бо ми покликанні їх виховувати, і то виховувати добрими людьми. Сьогодні запитуємо себе чи ми вчимо наших дітей любити, прощати, бути милосердними, співчутливими до тих хто в біді, чи вчимо їх ділитися з іншим навіть найціннішим…? І тоді будемо мати відповідь на питання чи ми близькі  до святості.

Каже Христос: Багато з перших стануть останніми, а останні – першими. Хочеться щоб ми були все ж таки стали першими і перед Богом і перед своєю сім’єю, і щоб ми були добрим прикладом. Щоб нам Господь дарував свою ласку, свою благодать і свою любов. Щоб ми дійсно  досягли такого рівня святості, щоб про нас могли сказати: він був справжній батько, справжня мати, він був добрий і  вірний чоловік (дружина), він був люблячий син, любляча донька. Амінь.

Автор: Голова Комісії Родини Бучацької єпархії, о.Олег Гладун.

Поділитися:Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInShare on VKPin on PinterestEmail this to someonePrint this page