«Жінко, дай мені напитись!». Роздуми над недільним Євангелієм.

Святе Євангеліє сьогоднішньої неділі веде нас до криниці Якова, де Ісус зустрівся з жінкою-самарянкою. Ми знаємо, що для багатьох євреїв і самарян така поведінка Христа виглядала дивною та незрозумілою, адже жінка належала до народу, котрий здавна ворогував з євреями. Ця історія ворожнечі між юдеями і самарянами нагадує наші ворожнечі, чи міжконфесійні, чи між сусідами, чи то політичні, а особливо у наших родинних домівках, коли мало хто розуміє і пам’ятає причини виникнення непорозуміння, але добре знає, що його супротивники неправі. Бажання довести іншому свою правоту, засліплює в іншій людині образ християнина, образ самого Христа. Така сліпа ворожнеча не приведе ні до чого доброго, аж поки не прийде Христос у наші серця і душі, у наші родини, міста і села, і не подасть тої живої води, води любові і згоди.

Отже, пригляньмося до цієї надзвичайно промовистої і повчальної зустрічі Ісуса із самарянкою.

Жінка ішла сюди, до цього джерела з пустою посудиною, але вона ішла також зі спустошеною душею, роздумуючи про своє життя. Що з того, що мала красу, але не мала долі! Мала п’ятьох чоловіків. Зараз живе ще з одним, але, можливо, і він її залишить, бо, як часто бачимо щось подібне і сьогодні: нема шлюбу – нема відповідальності перед Богом, немає вірності, а відповідно справжньої любові. Вона ішла до криниці Якова почерпнути води, але хотіла почерпнути з водою заспокоєння своїх бажань через роздуми на самоті. Кого ж зустрічає вона біля криниці? Христа!!!

Христос приходить до людини, щоби дати визволення, звільнення від гріха. Він приходить, щоби дати людям щастя. Він приходить, щоби наповнити людину Духом. І тут, біля криниці Якова, ці два світи сходяться разом. Бажання самарянки і бажання Христа переплітаються. Вона бажала щастя, а Він хотів дати щастя.

Дорогі брати і сестри! Як часто і ми дивимося на все поглядом прив’язаності до земного світу, міряємо земними мірками, та прагнемо насититися тим, що лиш на короткий час приносить задоволення, і нам щораз то більше бракує правдивого щастя. Христос відкриває самарянці те, що тільки Бог може наповнити людське серце своїми дарами, залишаючи при цьому за нами вільний вибір: прийняти або ж не прийняти ті потоки Божих ласк, що пливуть з Його безмежної доброти.

На жаль, часто ті, котрі ще не хочуть прийняти Христа, черпати з Його джерела життєвої мудрості та любові, перетворюють свої родини на плацдарм розгульного життя, де на повний хід панують сварки, п’янство, наркоманія, порушуються шоста та дев’ята заповіді Божі. На місце спокійного життя приходять прокльони, лукавство та обман. І тоді ми розуміємо, що гріх не може втамувати спрагу людини за щастям і добром, натомість залишає в душі неспокій та роздратування.

Приклад сьогоднішньої євангельської жінки-поганки, котра велику частину свого життя провела негідно, вчить нас, що ніколи не є пізно встати з гріха. Адже Син Божий прийшов у світ, щоби спасати тих, що погибають, заради нашого спасіння пішов на хрест, щоби всіх нас з собою воскресити до життя вічного та святого.

Символічно є те, що самарянка залишає порожній свій глечик у стіп Христа і біжить наповнена духовною радістю, щоби нею поділитися з іншими. Вона залишає біля Христа свою „духовну порожнечу”, наповнюється живою водою, Духом Святим, і спішить служити Господу і людям, запрошуючи інших до зустрічі з Господом.

Любі у Христі, така поведінка євангельської жінки вчить і нас безнастанно шукати зустрічі з Богом. Де ми можемо Його зустріти? З волі Божої такою спасенною криницею на кожній нашій парохії є Христова Церква, яка живить нас Божим Словом, Святими Таїнствами та дією Святого Духа. Важливо, щоб кожна християнська сім’я пам’ятала, що вона також може стати, за словами апостола Павла, тою домашньою церквою, джерелом Божої любові та правдивого християнського виховання.  Допомогою і взірцем чеснотливого життя для нас християн є Пресвята Богородиця.

В цю неділю 14 травня ми по-особливому пригадуємо той час, коли 30 років тому Грушів, а це село біля Дрогобича, що вже з давніх-давен був важливим відпустовим місцем для прочан, в той час переживав небачений здвиг Богородичного поклоніння. Саме тоді це місце набирало слави того живого джерела, до якого стікалися ріками спраглі серця віруючих українців, які прагнули вирватися із смертоносної посухи атеїстичного режиму. Сотні і тисячі людей втомлених, скривджених та обтяжених горнулися туди, очікуючи від Пресвятої Богородиці помочі, потіхи та порятунку.

І сьогодні, коли ми знову у тривогах, які несе нам нав’язана чужинцями війна, не забуваймо, що ЇЇ материнська любов до нас є і на далі великою. Вона є найбільшим даром Божого милосердя супроти нас, людей, адже людське серце нічого так не потребує, як серця матері. Христос дарує нам Пречисту Діву як справжню невичерпну криницю Божої любові і Материнського Покрову.

Ми згадали про Пресвяту Богородицю, як про Матір Божу і матір всіх нас саме тому, що нинішню неділю Самарянки святкуємо разом з Днем Матері. Це в особливий спосіб підкреслює, що всі, дорогі наші жінки, матері і бабусі, наші сестри у Христі, покликані бути світлом у своїй родині, в Церкві, бути гідними називатися найпершим і найвеличнішим словом на землі — мати; наслідувати життя і чесноти Матері Божої.

Жінка, в першу чергу — мати. Все починається з матері, все людство народжене матір’ю, і Син Божий прийшов на землю від земної жінки, що стала для нас усіх Матір’ю Небесною. А добра християнська мати — це Ангел-Хоронитель духовності, берегиня сімейного тепла, миру і любові, а також релігійних і національних традицій нашого українського народу. Мама має бути першою вчителькою молитви. Від матерів у великій мірі залежить, якими виростуть наші діти, отже, яким буде майбутнє нашої Церкви, нашої України. Важливо, щоби ми усі також , чи то суспільні інституції, родини, чоловіки, і кожен зокрема з великою повагою та підтримкою ставилися до цього гідного і Богом даного покликання – материнства.

Від цієї неділі Комісія родини пропонує гарну ініціативу для наших християнських громад – «Тиждень родини на парафії». Нехай це стане доброю нагодою подякувати Богові за наші родини, за матерів та батьків та ще з більшим натхненням працювати і молитися за добро наших подруж, сімей та родин. Митрополит Андрей Шептицький завжди наголошував, що центром життя Христової Церкви і народу є Християнська родина.

Вітаємо вас усіх: матері, жінки, дівчата з Днем Матері. І просимо Воскреслого Ісуса, щоби дарував вам здоров’я, Боже благословення і мир Христовий. Нехай в родинах наших перебуває живий Воскреслий Ісус, а через наші серця поширюється Царство Боже всюди: де ми ходимо, працюємо, живемо. А благодать Господа Нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами.

Амінь.

Комісія у справах родини Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ

Голова Комісії , отець  Василь Нестер.

Поділитися:Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInShare on VKPin on PinterestEmail this to someonePrint this page