10 причин вигорання молодих мам і способи їх подолання
Часто мами чують питання – чому ти втомилася, ти ж вдома сидиш? І справді, від чого ж втомлюються молоді мами і що вони можуть з цим зробити
Молода мама – це не про вік, це її статус поруч з дитиною до 7 років. Це одна з тих професій, що найбільше вигоряють, і найважливіша.
Часто мами чують питання – чому ти втомилася, ти ж вдома сидиш? Або самі в себе подібне запитують. Нижче ви прочитаєте, що я з цього приводу думаю. Відповіді підійдуть жінкам будь-якого віку і будь-яких життєвих обставин – мама, яка працює; мама, яка сидить вдома; мама, яка працює віддалено тощо.
Коли у молодої мами трапляються спалахи агресії – це все ще добра новина. Значить, у неї ще залишилися сили на реакцію. Роздратування мами – ознака того, що сил на адекватну реакцію, на гнучкість, на почуття гумору, на зміну позиції, на дипломатію та толерантність вже немає. Але на самозахист ще є.
Погана новина – це не найбільш гармонійна реакція, що викликає почуття провини у самої мами, яке ще більше її виснажує. Наступний закономірний стан – депресія, апатія, сльози. Роздратування – це симптом і привід щось робити, поки сили не вичерпалися.
Сучасне материнство наповнене міфами – про те, як ідеально і правильно. Всі ці міфи підживлюють найбільший страх – бути чи здаватися поганою мамою і чимось нашкодити дитині. Немає категоричних норм і правил. Є те, що підходить і прийнятно для конкретної жінки, конкретної сім’ї, гармонійно для конкретної дитини, що живе в конкретних обставинах.
На що йдуть сили і що можна з цим робити:
1. Відповідальність.Постійна. За життя і безпеку того, хто про себе подбати не може (якщо вона приправлена тривожністю, витрата сил збільшується в рази).
Що робити:
- Пам’ятати про те, що у дитини є міцний інстинкт самозбереження. І він сигналізуватиме, коли йому щось загрожує.
- Уявити, що у нього є сила його власної долі, його потенціалу.
- Постаратися убезпечити простір квартири так, щоб була можливість знизити контроль і тривогу.
- Надати, на скільки можливо, дитині безпечну свободу. Це чудово сформулював Януш Корчак – наш страх за життя дитини відділяє її від самого життя.
Право на ризик, на те, щоб бути підданим небезпеці — одне з невід’ємних прав дитини, наполягав він. Це не означає бути безтурботним, це означає намагаючись вберегти дитину, не ховати її від самого життя. З точки зору тривожних батьків, світ сповнений небезпек, але, забороняючи дитині експериментувати, ризикувати, пробувати навколишній світ, ви можете зробити її апатичною і байдужою до всього, пригасити саме життя.
- Дозволити собі відповідально подбати про себе – згадати про свій інстинкт самозбереження.
- Дати собі можливість розділити відповідальність – запросити няню, бабусю, друзів, яким можна довірити дитину на якийсь час. Ну і, звісно, навчитися довіряти чоловікові, який точно може впоратися з завданням.
Наш мозок спроможний підтримувати певну, не дуже велику, до речі, кількість завдань та імпульсів
2. Багатозадачність і постійний стан концентрації. Перфекціонізм підсилює навантаження. Наш мозок, наша нервова система спроможні підтримувати певну, не дуже велику, до речі, кількість завдань та імпульсів.
Що робити:
- Не тримати все заплановане в голові. Писати список.
- Дозволяти собі відхилитися від намічених планів.
- Викреслити зі списку завдань те, що не життєво важливо, і не всі завдання виконувати самотужки. (Можливо, це найважливіший пункт).
- Давати собі 5-10 хвилинні паузи – без думок про те “так, що мені ще треба зробити”, без телефону, соцмереж. Заздалегідь написати список того, що приносить задоволення і є ресурсом. Можна пошукати в таких “каналах”: смак, аромат, те, на що можна дивитися, рух, спілкування або мовчання, звук, молитва-медитація, читання, навчання, дотик – відчуття “приємності” для шкіри і тіла.
- Просити про допомогу близьких і друзів. Для багатьох з них це може бути приємно і важливо.
- Постаратися зняти вину та злість на себе, якщо щось не вдається або не вдається так, як хотілося б.
- Запитати себе – що найгірше може статися, якщо я цього не зроблю? Зазвичай – найжахливіше – це відчуття власної «поганості», суб’єктивне, звісно.
3. На підтримання лактації йде близько 30% енергії тіла
Що робити:
- Пам’ятати про те, що часто стан втоми при годуванні груддю – природно, і говорить про те, що тіло не встигає відновити ресурс.
- Приймати вітаміни, якщо ви в них вірите.
- Їжа – яку все ж потрібно вживати багато разів на день регулярно. Вода. Кисень. Сон (скільки можливо).
- Див. пункт 2.4. Можна і потрібно звертатися за підтримкою до консультантів з лактації.
4. Гормональні скачки. Так, рівень гормонів часто змінюється. Це впливає на емоційний і фізичний стан. Важливо це усвідомлювати. Не для того, щоб скидати відповідальність “на гормони”. А для того, щоб вибрати для себе свій метод стабілізації – краще не медикаментозний, звісно.
5. Брак сну і спільний сон з дитиною. Існують міфи про спільний сон дитини і батьків. Є діти і батьки, яким це не потрібно. Є мами, яким важливо саме в конкретний момент життя економити сили на підйомах вночі до дитини. Є діти, у яких були труднощі в пологах, у яких початково підвищений рівень кортизолу – вони заспокоюються і стабілізуються, відчуваючи мамин запах і тепло. І спільний сон – терапія для їхньої нервової системи.
6. “День бабака”. Повторення одного і того ж сюжету.
В наших силах вносити найдрібніші зміни в те найдрібніше, що можливо.
Що робити:
Наприклад, включити фоном радіо або аудіокнигу. Дозволити собі змінити план дій. Розвісити в будинку гірлянди. Замовити піцу. Гуляти по іншій вулиці в інших місцях. Дозволити собі басейн, майстер-клас в музичній школі (займає 1 годину часу), лежання у ванні, похід з чоловіком в кіно – найулюбленішим і маленьким дітям від цього тільки краще.
Іноді я пропоную мамам, які ніяк не можуть вийти з дому, таку гру (якщо немає можливості здійснити зовнішні зміни, ми можемо здійснювати внутрішні, навіть мінімальні): уявіть, що ви сьогодні мама-кішка – і ви все робите з цієї ролі, а сьогодні ви мама-королева. Тільки всі ролі важливо з себе знімати.
7. Сенсорне перевантаження. По мамі стрибають, повзають, її щипають, гладять, поруч постійно лунають гучні звуки, малюки плачуть, кричать, сміються, тупотять. Всі сенсори – канали сприйняття – перевантажені.
Що робити:
- Необхідно давати собі сенсорний відпочинок – час паузи, недоторканності, тиші. Це необхідність нервової системи.
- Важливо пояснити чоловікові, що вам дуже потрібна ніжність і тілесний контакт, але у тіла від перевантаження може виникати “паніка” і стан бездушності або гіперчутливості.
8. Неможливість щось проконтролювати і довести до кінця.Отримати задоволення від завершення процесу і можливості «поставити крапку».
Коли ми задоволені результатом – гормон дофамін допомагає нам повернути сили. Ми відчуваємо приплив енергії. Молоді мами часто залежать від режиму і стану дітей. Можуть почати дію або запланувати щось зробити, поки дитина спить… а вона і не спить зовсім.
Що робити:
- Розбивати великі завдання на багато маленьких. Відзначати успіх, завершення кожної хоча б словами “От же ж я! От же молодець!”, хоч пташками й квіточками-відмітками, хоч ковтками соку.
- Дякувати дитині за те, що вона спокійно спала, допомагала, брала участь, гралася. Діти дуже чутливо на це реагують, перевірте.
- Привчити себе отримувати задоволення від процесу.
- Додати до списку важливих справ те, що приносить задоволення – почати з цього!
- Вчитися не відчувати провину за незавершені дії.
9. Відсутність особистої території– місця, часу, тіла – коли маля-немовля.
Важливо, щоб у кожної людини було те, про що вона може сказати “моє”.
Коли з’являється щось невелике – своя ложка, тарілка, стілець, ковдра, книга, 5 хвилин часу, можливість постояти під душем – легше вибудовувати кордони далі. Дитині не потрібно, навіть шкідливо, коли мама з нею “мамствує” 24 години на добу.
Дитині важливо бачити і відчувати, що мама реалізується в чомусь, крім неї.
10. Можлива відсутність особистих грошей.
Іноді молоді мами, які перебувають у декретній відпустці, не дозволяють собі претендувати на частину бюджету сім’ї. І починають на собі економити. Звісно, ця тема мала би підніматися до вагітності і обговорюватися разом з чоловіком. Є загальний бюджет сім’ї. І гроші в сім’ю «приходять» для вирішення загальних завдань. Ставлення до розподілу бюджету – проекція ставлення до себе. Важливо повертати собі без почуття провини і сорому можливість користуватися спільним ресурсом – гармонійно і збалансовано.
У молодих мам, які працюють, є можливість переключитися ментально. Але менше можливості відпочинку фізичного. У мам, які працюють віддалено – вдома – більше сил може йти на вибудовування особистого і робочого простору. Все це, приправлене невпевненістю в собі, страхом припуститися помилки, перфекціонізмом, невмінням відкрито говорити про потреби, просити про допомогу, може загнати в пастку вигорання. І все перераховане – «зони росту».
І головне – все це заважає відчувати свою конкретну дитину, про яку не зможуть написати найпрофесійніші фахівці в найпросунутіших книгах.
І все це впливає на стосунки з татом дитини, який, перш за все, Чоловік, який часто хоче допомогти, але не розуміє, що відбувається з дружиною і в чому потрібна допомога. І у якого є свої чинники вигоряння.
Поява малюка загострює приховані конфлікти, як внутрішні, так і зовнішні. І з цими конфліктами важливо поступово розбиратися. Найгірший варіант – починати вимагати від близьких, щоб нас пожаліли, підтримали, щось нам дали. Гармонійніше – розуміти, що ми можемо зробити самі. Про що можемо просити.
Хтось із нас від втоми і вигорання йде в почуття провини, хтось провалюється в позицію жертви. Важливо усвідомлювати – це ми добровільно вирішили привести на світ Дитину. Наше завдання навчитися перерозподіляти навантаження і відновлюватися. Відчувати межі особистої території, уміти про себе подбати – це важливий навик, який ми передаємо дитині з перших місяців життя.
І кожна з нас – найкраща мама для своєї найкращої в світі дитини. Та сама мама, яка саме їй потрібна і важлива. Відчуття осмисленості часу, який ми проводимо поряд з малюком, дає нам сили. Відчуття радості від того, що з кожним днем дитина стає все більш життєвою. І за кожною втомою чергового дня – наш величезний внесок у її життя. Величезна кількість маленьких і великих знахідок. Ми є для наших дітей провідниками нашого роду, провідниками в життя. А посмішка і ніжність малюка здатна компенсувати будь-які вкладені сили!
А ви знаєте, що феї народжуються від першого сміху дитини? Пам’ятаєте, як це було, коли вона засміялася вперше?
Всього доброго та ресурсного.
Світлана Ройз, психолог.
