Агресія – це не тільки «бити» і «ображати», а ще сарказм, мовчання, ігнорування. Що таке пасивна агресія і чому гіршого за неї нічого не буває?

Молодша дочка штовхнула собаку, старша закотила очі та грюкнула дверима, чоловік мовчить вже третій день. Ви скажете «мінуси сімейного життя». Насправді це не що інше, як агресія. Про те, які форми приймає агресія і чому пасивна агресія набагато гірша за фізичну – Наталя Реміш обговорила з психологом Іриною Млодик.
Більшість людей відхрещується від терміну «агресія». Особисто я задумалася про те, що можу бути агресивною, коли одного разу під час сварки з чоловіком дочка вказала мені на стиснуті кулаки і сказала, що я поводила себе агресивно.
Я?! Я – добра, вразлива, я плачу над сентиментальними фільмами, перераховую гроші на лікування хворих дітей і допомагаю прилаштувати бездомних собачок. Агресивна людина – це та, яка кидається з кулаками на інших. А я … Мене «просто довели».
Нам здається, що якщо ми не б’ємо дітей і не б’ємося з чоловіком/дружиною значить, насильства в сім’ї немає. Але агресія є в кожному з нас. Проблема в тому, що ми її рідко ідентифікуємо. Накричала на сина? «Він мене довів». Ляснула дитину по попі? «Вона не слухається». Обізвала доньку-підлітка? «Нема чого одягатися, як повія». Ми сердимося і демонструємо це оточуючим дуже різними способами. Так, все це теж агресія.

Навіщо нам потрібна агресія.

Спочатку про хороше. Агресія – це енергія, без якої неможливо вижити. Для того, щоб створювати і реалізовувати, захищатися і розвиватися, нам потрібна агресія. Агресія багатогранна – від дискомфорту і роздратування до злості і люті. Ключовий навик, який потрібен кожній людині, – навчитися розпізнавати в собі агресію, приймати її і опрацьовувати так, щоб донести свої почуття до іншої людини цивілізованим шляхом.
На жаль, ми не вміємо цього робити. Ми досить довго накопичуємо образи і мовчимо. Часто така поведінка буває у жінок, тому що ми заграємось в роль жертви і терпимо те, що терпіти не потрібно.
Така культура нашого суспільства, що від жінки очікують прийняття і розуміння. «Ти ж дівчинка» – чує вона з дитинства і розуміє, що їй злитися не можна. Брату можна, татові можна, мама теж явно відчуває себе вправі злитися. А їй не можна, вона дівчинка. Але негативні емоції нікуди не йдуть, вони осідають і знаходять інші варіанти виходу – не прямі форми агресії.

У чому виражається пасивна агресія.

Сарказм, приниження, невдоволення, роздратування, ігнорування, плітки, образи, висміювання, інтриги, маніпуляції і саботаж. Такі форми психологічного насильства – це наслідок невираженої агресії та накопичених образ. Їх складно відстежити, на них важко вказати і практично неможливо довести. «Ну, нарешті, ти добре виглядаєш», – говорить вам мама. З одного боку, комплімент. Але з іншого, щось явно не так. «Нарешті? А зазвичай я як виглядаю?» – ви намагаєтесь захищатись. «Ну що ти на все так реагуєш, я ж нічого поганого не сказала», – говорить мама, тим самим знецінюючи ваші, тільки що зачеплені почуття.

Спробуйте сказати агресору, що вам неприємно і він, швидше за все, скаже вам про зайву вразливість та про свої найкращі наміри. Життя поруч з людиною, яка практикує пасивну агресію, трохи нагадує стан пацієнта психіатричної лікарні. Ти точно відчуваєш, що щось не так, а навколишні тобі говорять, що ти вигадуєш.
– Щось трапилось? – запитує чоловік дружину вранці за сніданком. Вона сидить, підібравши губи, всім виглядом показуючи своє невдоволення.
– Ні. Що я знову не так роблю? – цідить дружина крізь зуби, і тато з дитиною починають переглядатися. Кожен згадує, яку помилку міг зробити за останні 30 хвилин, що так засмутив маму/дружину.
– Ні, все в порядку. Просто ти якось напружена – намагається розібратися чоловік.
– Тебе постійно в мені щось не влаштовує.
Чоловік починає виходити з себе, і почалося …
Сердита жінка, яка всім виглядом показує своє невдоволення, але не визнає його, – спадок радянської системи виховання. Мамі не сподобався вчинок або слова дитини і вона пішла з головою в бойкот. Дитини в цей момент могло не бути поруч але мама впевнена, що дитина все розуміє або повинна здогадатися. Вона зустрічає її з кам’яним обличчям зі школи, не реагує на її запитання або реагує вкрай холодно. Дитина намагається здогадатися про те, що відбувається, перекручує в голові всі деталі і моменти, коли вона могла завинити. Вона може навіть здогадуватися про причини, але боїться поставити пряме запитання.

Ігнорування – важка форма пасивної агресії, яка найсильніше позначається на дітях. Дитина втрачає контакт з найближчою людиною, у неї з’являються відчуття, ніби її не існує. Іноді до такої стратегії долучається тато, бабуся чи хтось із сіблінгів (братів чи сестер), і бойкот масштабується. Дитина кидається на пошук відповідей, підлещується до мами, потім починає провокувати її, намагаючись підштовхнути до відкритого конфлікту, щоб будь-яким шляхом це припинилось.
Якщо мама поводиться пасивно-агресивно з батьком дитини, вона ставить його в абсурдне становище. Тато ніби як є, але мама всім виглядом показує, що його немає. Дитині некомфортно, вона не розуміє, як реагувати на подвійні сигнали, чи може вона зараз спілкуватися з татом або теж повинна вести себе «дивно». У будь-якому випадку, ситуація неоднозначна, і дитина від неї серйозно страждає.

Пасивно-агресивна людина – продукт ситуації. Колись подібний стиль поведінки був обраний її батьками і вона не вміє виходити із конфлікту по-іншому. І часто – це ми самі.

Що робити, якщо ви впізнали в описі себе.

1) Головне, ви змогли це побачити. 80% успіху в позбавленні від будь-якої поганої звички – вміння її визнати. А далі практика, практика, практика.
2) Не збирайте образи. Говоріть про них родичам і друзям. Марно чекати, що «само розсмокчеться». Можливо, ви не хочете в сотий раз говорити з чоловіком про розкидані шкарпетки, але якщо ви говорити не будете, він буде і далі забувати їх прибрати.
3) Зупиняйте себе в момент, коли ви закипаєте. Не кидайтеся відправляти злісне смс чоловікові на роботу або голосове повідомлення дитині в сімейний чат. Перечекайте 30 хвилин, налийте собі чаю. Видихніть і спочатку запитайте людину, чому так вийшло. Я пам’ятаю свої істеричні повідомлення дочці, за які мені було дуже соромно через 20 хвилин. Виявилося, вона домовилася з татом, що сьогодні прийде додому о 12 год, але мені вони сказати про це просто забули.
4) Практикуйте усвідомленість. Коли негативні емоції накочують хвилею, спробуйте покопатися в собі, що конкретно було причиною. Якщо з першого погляду причиною є невикинуте сміття, але при ближчому розгляді справжньою причиною може виявитися підозра в зраді: ця думка закралася у вашу голову три дні тому вночі, коли телефон чоловіка видав короткий звук від смс. Тоді говорити доведеться не про сміття, а про свої острахи.
5) Зупиняйте себе від генералізації і накручування – це глухий кут. Генералізуючи, ви звалюєте все в одну купу. Чоловік ніколи не слухає, йому завжди важливіші друзі, він зовсім не готовий до діалогу, я постійно сама йду на перемир’я. Або з дитиною – вона взагалі зі мною не рахується, відноситься до мене як до прислужниці, любить тільки батька, а на мене плювати. Не робіть так – десяткові абстрактних звинувачень навіть всередині нашої голови знайти виправдання складно. Близька людина, швидше за все, образиться і розсердиться, і ви не зможете нормально поговорити. Обговорюйте кожен випадок окремо.

Як з цим боротися в інших людях? Для початку, спостерігайте і не намагайтесь щось довести. Подумайте, був це одиничний випадок чи регулярна поведінка. Що було тригером для прояву пасивної агресії. Проявляється вона лише по відношенню до вас чи люди з роботи, далекі родичі і діти теж потрапляють під удари.

Джерело: Психологічна студія СЕНС