Ох, скільки мук б я уникла, якби мені сказали про це тоді!

Як і інші прийомні діти, я точно знала: по суті своїй я якась не така. Навіть якщо ми дізнаємося про наш “нерідній” статус зовсім маленькими, це не допомагає загладити відмінність – тому що ми самі не можемо його описати.

Ми не розуміємо, що це значить – “бути прийомним”. Ця незагойна рана залишається всередині і ниє, змушує нас підозрювати, що це ми якісь неправильні.

Ми розуміємо лише те, що “картинка не складається”. Ми начебто і частина родини, але в той же час відчуваємо, що чужі, і дивимося з боку.

Знаєте, як буває: заглядаєш у вікно – і раптом хтось лякає тебе, раптово з’явившись по іншу сторону скла? Ось це відчуття чимось схоже. Товсте скло як непереборна стіна. Помічаєш відблиски на склі і раптом розумієш – звідти на тебе дивиться твоє власне відображення.

Людина з того боку скла здається знайомою, але не настільки, щоб з полегшенням зайти в будинок, а тим більше там залишитися.

Так ми і йдемо по життю: дивлячись на відображення в склі. Все бачиться як би незрозумілим і каламутним, але чому – незрозуміло.

Ми не можемо розслабитися. І чим довше ми живемо “за стіною”  з товстими каламутними лінзами поверх очей, тим більше місця займає всередині нашої душі це почуття неприкаяності. Люди, які начебто були готові нас любити, починають уникати і боятися.

Ми немов зайві в родині, і рідні не дають нам про це забути – а все тому, що не можуть нас зрозуміти.

Ось речі, які, на жаль, не говорили мені мої батьки (і які варто запам’ятати всім прийомним батькам):

1. Я тебе люблю, інше дурниці.

2. Те, що ти відчуваєш – важливо.

3. Тобі цілком достатньо просто бути.

4. Так, я тебе чую і намагаюся зрозуміти, вже як можу.

5. Так, ти не такий, як усі – так само, як всі інші люди! Звикай.

6. Твій шлях у житті важливий.

7. Ти сам – важливий.

8. Твій голос має значення: не мовчи.

9. Мати власну думку – це нормально.

10. Я тебе приймаю.

11. Якщо хтось робить тобі зло, це не твоя вина.

12. Ти важлива частина мого життя.

13. Ти – вартісна людина.

Цей список може здатися надмірним, але насправді в ньому немає нічого особливого. Єдине, що насправді потрібно, щоб говорити такі речі від душі – самому бути емоційно стійким.

Якщо ви емоційно стійкі, ви не зациклені на власних тарганах родом з дитинства і не зриватися в відповідь на дитячі емоційні проблеми.

Ось тоді ви станете здатні на щире співпереживання і розуміння – якості, необхідні, щоб виростити здорову, щасливу і цільну особистість з прийомної дитини (та й зі своєї власної).

Решту вони і так вберуть, просто перебуваючи поруч з вами.

Автор: Сюзанна Джоунс, працює з майбутніми прийомними батьками та допомагає їм розібратися з власними дитячими проблемами, щоб ті не завадили їм виховувати своїх дітей. Вона автор безкоштовної електронної книги “9 (маловідомих) факторів, які можуть вплинути на душевне здоров’я ваших прийомних дітей, і як з ними боротися”.

Джерело https://changeonelife.ua/ua/news/13-rechej-yakih-ne-govorili-meni-prijomni-batki