Як вчителька через дітей повірила в святого Миколая
В Україні християни вшановують пам’ять Миколая–Чудотворця, ще з давніх часів вважають Його своїм святим. Багато церков побудовано на честь св. Миколая.
За давньою традицією, в ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай розносить дарунки усім дітям, благословляє на добрі вчинки.
Ще за життя люди вважали отця Миколая Святим. З молоду для сиріт він став батьком, для бідних – милостивим подателем, у біді – помічником, у горі – утішителем. Після смерті батьків він продав усе добро, роздав убогим та бідним. Мав дар зцілювати калік, недужих, неодноразово рятував приречених на страту. Але найбільшою його заслугою було те, що він безмірно любив усіх людей, цінував кожну окрему людину. Його життя – то любов і служіння людям.
Завдяки доброчинності, вірності і щирості у служінні вірі християнській, прославлянні імені Бога ділами та вчинками на землі, отця Миколая було визнано церквою як Святого.
Не зважаючи на різні часи Миколай завжди приходив до чемних діток приносячи подарунки. Його чекають не лише діти, але і дорослі. До нього звертаються з щирою молитвою – і він допомагає.
Одного разу, вже старенька, колишня вчителька початкових класів, поділилася як вона, будучи колись атеїсткою, навернулася до Бога. Це сталося в радянські часи, коли вона розповідала і переконувала дітей, що Бога і Миколая немає, і все це просто вигадки.
