Дописи в категорії: Душпастирям

Недільна проповідь “Притча про багача і Лазаря”

Лілія Гуцол 4 Листопада, 2017 Діяльність комісії, Духовність, Душпастирям, Недільна проповідь, Недільна проповідь, Стрийська Єпархія

Відома нам ця притча про двох осіб, що своїм життям визначили своє потойбічне майбутнє. У цій притчі Господь відкриває, невідомі для ока, грані реальності життя людської душі після смерті. Другим одкровенням цієї притчі є важливість земного життя людини, як основного вибору життя майбутнього віку. Наші вчинки, слова, поведінка і наш вибір цього віку є шляхом, що цілком розкриється у віці, що приходить. Молимося у молитві «Символ віри»: «…очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку…».
Якщо подивитися на сучасний світ людей, то побачимо, що криза сучасного суспільства в тому, що вони не знають для чого живуть. Брак сенсу життя стає очевидним викликом для сучасного суспільства. Як же можливо прийняти життя і гідно прожити його, якщо людина не знає для чого вона живе. Прийшовши у цей світ без моєї згоди, на тисячі років після моїх древніх предків… я проник на світову арену і продовжую подивляти тайну буття. Людина стає учасником контексту подій, що розгортаються у часі і просторі. Читати Далі >>

У Львові шукають патронатні сім’ї для тимчасового прихисту дітей, обділених батьківською увагою

Лілія Гуцол 4 Листопада, 2017 Відео-хвилинка, Група підтримки прийомних батьків та батьків усиновителів, Душпастирям

Патронатні сім’ї мають тимчасово опікуватися дітьми, що опинилися в кризі. Йдеться, до прикладу, про період, допоки триває суд щодо батьківських прав над малюком, або ж коли рідна мама-одиначка на лікуванні та інші випадки.

Катерина Долгова ‒ мама-вихователь, що створила чотири роки тому дитячий будинок сімейного типу і виховує 10 малюків, сиріт і дітей, позбавлених батьківської піклування. Жінка певна: патронатні сім’ї краща альтернатива притулку чи інтернату. Адже так дитина зможе легше пережити кризу. Читати Далі >>

Погідна осінь. Лк. 8, 5-15

Лілія Гуцол 28 Жовтня, 2017 Діяльність комісії, Духовність, Душпастирям, Коломийсько - Чернівецька Єпархія, Недільна проповідь, Недільна проповідь

Осінь. Як правило, ми не надто втішаємось цією порою року. Не дуже любимо її за сонце, яке світить, але уже не гріє. Не любимо через часті і густі тумани та холодну мжичку, через подих зими, яка чигає за поворотом та несе з собою снігопади і льодяні стужі. Не любимо, та все ж таки волею-неволею сприймаємо як невід’ємну частину нашого існування і намагаємося знайти в ній те, що принесе розраду серед осінньої негоди.

Осінь – час підбивання річних підсумків, осінь – це час збору врожаю. Каже св. Павло: «Що хто посіє, те й жатиме» (Гал. 6, 7). Хоча ці самі слова може сказати й будь-яка інша людина, яка ніколи не читала послань апостола. Це сама собою зрозуміла річ: хто чим своє поле весною засіяв чи засадив, те й восени зібрав. Ніхто, сіючи моркву, не зібрав замість неї буряк, а замість картоплі не насолоджується кавунами. Біля чого працювали, з того і користаємо.

Від чого залежить добрий врожай? Кожен із нас здатен перерахувати чимало причин. Добре насіння, підготовлений ґрунт, здоров’я і бажання, щоби працювати біля землі, гарна погода тощо.

В сьогоднішньому євангельському читанні ми слухали притчу про сіяча. Він має гарне, добірне насіння. Має його багато, тож сіє щедро, не скупиться. І сам сівач працьовитий, йде вперед і засіває зерном землю в очікуванні врожаю. Єдина його проблема – нестача доброго ґрунту. У нас, в Україні, таке важко уявити: де не кинеш зерно – там воно і проросте, певна річ, праця потрібна, але в розумних межах. Що ж стосується землі, на якій Господь Ісус проповідував, то там орних земель надзвичайно мало, більша частина країни – це кам’яна пустеля. Тож сівач має велику проблему в доброму ґрунті чи, точніше, – в його відсутності. Можемо сказати – це не стільки проблема, скільки його прокляття – це важка невдячна праця: сіяти там, де так важко дається ріст насінині. Потрібно роками важко працювати, навозити перегній, удобрювати, зрошувати, щоб земля була готова прийняти насінину. А окрім цього наступає негода, зливи та повені розмивають той ґрунт і все треба розпочинати спочатку. Читати Далі >>

Звернення з приводу спалювання залишків рослинності

Лілія Гуцол 27 Жовтня, 2017 Івано - Франківська Архиєпархія, Духовність, Душпастирям

Божою милістю

Кир Володимир Війтишин

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський

Дорогі в Христі!

З великим занепокоєнням спостерігаємо, як наші села та міста огортає ядучий дим від спалювання залишків рослинності й опалого листя. В атмосферу викидаються всі хімічні елементи, які накопичуються у рослинах під час вегетації (наприклад, вихлопні гази автотранспорту чи отрутохімікати, які використовують для захисту від шкідників).

Вдихаючи цей токсичний дим, ми наражаємо своє здоров’я, а навіть і життя, на небезпеку. Особливо вразливими є діти, котрі першими стають жертвами цієї самогубної практики, а також байдужості тих, хто мовчазно споглядає такі дії.

Церква не може мовчати, особливо якщо йдеться про важкий гріх проти життя. У цьому сенсі апелюємо передусім до відповідальних у владі та державних природоохоронних органах з проханням захистити право громадян на здоров’я та чисте довкілля. Читати Далі >>

«В УГКЦ заохочують парафії брати під опіку хоча б одну дитину-сироту»: Десять тез про служіння Церкви для дітей-сиріт

Лілія Гуцол 24 Жовтня, 2017 Відео-ролики, Діяльність комісії, Духовність, Душпастирям, Мій друг - наставник

Священик Роман Прокопець, голова Центру опіки сиріт Львівської архиєпархії, був гостем програми «Відкрита Церква. Діалоги» 19 жовтня 2017 року. У прямому ефірі отець розповів, як Церква опікується сиротами і допомагає дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах.

1. Церква може дати дітям-сиротам насамперед духовну складову – “компенсувати” справу передавання віри, що мали б робити батьки та родичі.

2. У Центрі опіки сиріт ми намагаємося виховувати дітей самостійними. Наша мета ‒ навчити їх долати труднощі, а не виконувати замість них певну роботу.

3. В УГКЦ реалізується проект “Одна церква ‒ одна дитина ‒ одна родина”. Мета проекту ‒ заохочувати церковні спільноти, парафії брати під опіку хоча б одну дитину-сироту, яка проживає на їх території. У такий спосіб можна допомогти потребуючим. Читати Далі >>

«Кажу тобі – встань!»

Лілія Гуцол 21 Жовтня, 2017 Діяльність комісії, Духовність, Душпастирям, Недільна проповідь, Недільна проповідь, Самбірсько - Дрогобицька Єпархія


Маленьке село Наїн, що знаходилось 37 км. на південний схід від Назарету. Саме там ми стаємо учасниками євангельської події, яка відбувається біля брами цього містечка, що так і називалась «брама плачу». Євангелист зображує нам похід двох процесій. З одного боку хода смутку, втрати, безнадії та плачу, а з іншого – переможна хода Ісуса, Який є Самим Життям, Він той, хто приносить Воскресіння, дарує мир та радість, у Ньому навіть смерть – безсила.
І ось тут це недільне Євангеліє наповнює духом надії і життя, духом доброї новини не тільки для вдови, що втратила єдиного сина, але і для кожного з нас, для наших сімей, спільнот, держави. Ісус наблизився до цього маленького незамітного міста, Він приходить там де є біль і смуток. У Ньому Бог «навідався до народу свого». Для Господа немає безнадійних чи «малих», Він не дивиться на «людську велич», але приходить там, де бракує життя, бракує радості. Читати Далі >>