Дописи в категорії: Без категорії

10 порад священика про те, як виховати дітей нормальними

Євген Заплетнюк: священик, публіцист, місіонер

Перш ніж я почну цей текст, хотів би сказати одну важливу річ. Бути батьками – неймовірний привілей. Далеко не кожна людина є обдарована ним. Однак, народити дитину це лише пів справи. Друга половина, не менш складна, – це правильно виховати її . Вміння добре справлятися з цим завданням сьогодні є великою рідкістю. Не раз у своєму вихованні ми кидаємося з одних крайнощів у інші. То ми надто мало себе любимо, помічаючи лише свою дитину, а «залюблюючи» її втрачаємо своє «я», губимо стосунки та особисте щастя. Або ж навпаки – ведемо себе надто егоїстично, забуваючи що наша дитина потребує саме нашої опіки та турботи. У цьому тексті я згадав лише про крихітку тих проблем, які нині виникають у наших сім’ях . Їх, звичайно, багато більше. Однак, із чогось-таки треба починати. Навіть, мені самому. І ще. Я не пишу тут про те, що за дитину треба молитися, приводити до храму чи  регулярно причащати. Це настільки очевидні речі, що витрачати на них ваш дорогоцінний час було б якось не чесно. Читати Далі >>

Перше кохання. Інструкція для батьків.

Перша закоханість це важливий момент в психологічному розвитку особистості. Це перший досвід, який дитина отримує у спілкуванні з протилежною статтю. Від отриманого надбання залежатиме, як вона в подальшому буде відноситися до своєї закоханості і як буде будувати стосунки з протилежною статтю. В цей період дитина здобуває досвід платонічного кохання. Вона дізнається, як зізнаватися в своїх симпатіях, як починати стосунки і як їх будувати, які можуть бути перші перешкоди і як їх проживати. Від сприятливого перебігу даного періоду залежатиме, як будучи дорослим ваш син чи донька будуть проживати платонічну фазу кохання, яка несе в собі багато енергії та задоволення від спілкування. Тому слід пам’ятати: Читати Далі >>

Я повернулась додому i не впiзнала доньки. (Сповідь заробітчанки після десяти років в Італії)

Вiдстань роздiляє рiдних людей, забирає сiмейнi цiнностi, руйнує сiм’ї. На жаль, я пiзно це зрозумiла…

 За кордон поїхати мене змусили злиднi. Чоловiк-алкоголiк, кадрове скорочення на заводi… Як жити? А дiти пiдростали i вимагали пiдтримки. Заробити грошi на все було важко. А заради рiдних я б гори звернула. Тому й поїхала за моря.

Перший рiк заробiткiв без рiдних, без дiтей був важким. Кожного дня я тинялась вилицями Iталiї в пошуках роботи. На виїзд позичила чималу суму. Її треба було повернути. Вночi в чужiй квартирi, в чужiй країнi менi не вдавалось очей зiмкнути. Читати Далі >>