В одному маленькому місті живуть по сусідству дві сім’ї. Одне подружжя постійно свариться, звинувачуючи один одного у всіх бідах, а інші в свою половинку обожнюють. Дивується норовиста господиня щастю сусідки. Заздрить. Каже чоловікові:
– Піди, подивися, як у них так виходить, щоб все гладко і тихо.
Прийшов той до сусідів, зайшов тихенько в будинок і сховався в затишному куточку. Спостерігає. А господиня веселу пісеньку наспівує, і порядок в будинку наводить. Вазу дорогу якраз від пилу витирає. Раптом задзвонив телефон, жінка відволіклася, а вазу поставила на краєчок столу, та так, що ось-ось впаде.
Але тут її чоловікові щось знадобилося в кімнаті. Зачепив він вазу, та впала і розбилася. “Що зараз буде!?”, – Думає сусід.
Підійшла дружина, зітхнула з жалем, і каже чоловікові:
– Пробач дорогий. Я винна. Так недбало її на стіл поставила.
– Що ти, мила? Це я винен. Поспішав і не помітив вазу. Ну та, най буде. Не було б у нас більшого нещастя.
Боляче защеміло серце у сусіда. Прийшов він додому засмучений. Дружина до нього:
– Ну що ти так довго? Подивився?
– Так!
– Ну і як там у них?
– У них всі винні. А ось у нас всі тільки праві.