Що дане Богом – не замінить ніхто. (Запізніла сповідь-каяття чоловіка)
Пишу своє запізніле каяття. Можливо, моя сповідь зупинить когось від хибного кроку, не дасть помилитися так, як помилився я. На жаль, тепер я можу тільки розкаюватися, а втраченого назад уже не вернути…
Жили ми з братом разом з батьками, в усьому їм допомагали. Потім старший брат одружився додому, а я пішов у зяті. Дружину свою я дуже любив. Вона була доброю, вірною, до того ж – гарна господиня, її поважали сусіди, на роботі.
Мене у її сім’ї також поважали і любили. Словом, жили ми гарно, виховували двох синів. Працювали, не лінувалися і невдовзі змогли побудувати власний дім, купили машину.
Життя у мого брата не склалося. Він розлучився з дружиною. Ще кілька невісток приводив додому, але все не міг вгодити батькам.
А потім мама почала вговорювати і мене залишити сім’ю, бо не любила і моєї дружини. Щоразу при зустрічі нарікала, яка моя дружина недобра, що не поважає її, як свекруху. Не знаю, що зі мною сталося, почав шукати причин для скандалу в сім’ї. Читати Далі >>
Ще за життя люди вважали отця Миколая Святим. З молоду для сиріт він став батьком, для бідних – милостивим подателем, у біді – помічником, у горі – утішителем. Після смерті батьків він продав усе добро, роздав убогим та бідним. Мав дар зцілювати калік, недужих, неодноразово рятував приречених на страту. Але найбільшою його заслугою було те, що він безмірно любив усіх людей, цінував кожну окрему людину. Його життя – то любов і служіння людям.
