♦Усиновлення♦

всеукраїнське свято, яке співпадає зі християнським святом Віри, Надії, Любові. В Україні це свято має чуть більше 10 років. Вперше вийшла постанова президента про святкування дня національного усиновлення в Україні 2008 року. Основним завданням цього свята є привернути увагу людей до проблеми сирітства в Україні. Але сама ідея усиновлення та прийняття родинами до себе дітей потребуючих в українському суспільстві була відома  з часів княжої доби.

В традиції нашого народу свято Віри, Надії, Любові та матері їх Софії є особливим. Ці імена є досить поширеними та й значення цих імен є глибоке за змістом. В переплетіння цих імен-цінностей є сама суть людського життя. Це прагнення до мудрості, це життя у вірі та надії на добро. А основа всього любов.

Коли ми говоримо про сиріт, то перед нами відкривається інша картина, зовсім протилежна. Це зрада напротивагу любові, яка підриває основи дитячої віри та надії на те, що в їхньому житті бути інакше, краще, що вони можуть бути любленими і потрібними.

Не просто так свято християнське переплелося з днем усиновлення, адже кожна віруюча людина усиновлена Богом. Адже кожен із нас, за словами Блаженнішого Святослава, через таїнство Хрещення є сином і донькою Господа. “Ідея усиновлення, з духовного, чи богословського погляду, є важливою і невід’ємною складовою частиною християнської віри”, − пояснив він.

Усиновлення – це подія, яка міняє життя дітей та міняє життя батьків назавжди. Не справедливо говорити буде, що процес цей легкий та безтурботний. Але труднощі і виклики є частиною нашого життя. В усиновленні батьки та діти стають новою родиною в любові Божій.

Усиновлення – це прийняття і сповнення християнського обов’язку.

Усиновлення – це запрошення для Вас відкрити своє серце для більшої любові.

Усиновелення – це сповнення дитячих мрій.

Усиновлення – це шлях для родин, які не мають біологічних дітей.

Усиновлення – це покликання.

Усиновлення – це єднання в любові.

«Хто приймає дитину в Моє Ім’я, той приймає Мене» (Мт.18:5).

Ви можете змінити життя дитини!!!

Марія Саквук, керівник проекту “Мій друг наставник”