Зимовим холодним ранком молодий чоловік поспішав на співбесіду у відому компанію. До зустрічі залишалося 5 хвилин, а йому ще потрібно було пробігти квартал. Раптом прямо перед ним послизнулася і впала літня людина. Наш герой подивився на чоловіка, вирішив, що скоріш всього він п’яний і, не подавши руки, побіг далі. На радість він встиг на співбесіду вчасно, але на роботу його мрії так і не взяли…

Одним літнім, теплим ввечером чоловік прогулювався містом. Помітивши трупу вуличних артистів, він зупинився, щоб насолодитися видовищем. Глядачів було небагато, але п’єса була веселою і захоплюючою. Після закінчення вистави почулися оплески і люди почали розходитися. Хлопець теж повернув було назад, але хтось несміливо доторкнувся до його плеча. Це була головна героїня п’єси, старенька клоунеса. Вона стала розпитувати його про те, чи сподобався йому спектакль, чи задоволений він акторами. Але чоловік не захотів розмовляти і, гидливо відвернувшись, пішов додому.

Одним осіннім дощовим вечором чоловік поспішав додому з дня народження одного знайомого. Він дуже втомився, день видався важким і він мріяв скоріше прийняти ванну і заснути в теплій м’якій постелі.

Раптом він почув чиєсь приглушене ридання. Це плакала жінка. Вона сиділа на лаві біля будинку. Без парасольки. Одна. Помітивши нашого героя, вона звернулася до нього за допомогою. У неї сталося нещастя в родині. І їй потрібен був лише душевний співрозмовник.Чоловік задумався, перед його поглядом постали ванна і ліжко, він пробурмотів, що жахливо зайнятий і поспішив у під’їзд.

Чоловік прожив нещасливе життя. І помер.

Потрапивши на небеса, він зустрів свого ангела-хранителя.

– Ти знаєш, я прожив нещасне і нікчемне життя. У мене були три мрії, але жодна з них не збулася. Як шкода…

– Друже мій, – відповів Ангел-Хранитель, – в твоєму житті було все, щоб всі твої мрії втілилися в життя, але для цього тобі потрібно було лише подати руку, відкрити очі і зігріти серце.

– Про що ти?

– Пам’ятаєш людину, яка впала на слизькій зимовій дорозі? Я зараз покажу тобі цю картину… Той чоловік був генеральним директором фірми, в яку ти так хотів потрапити. Тебе чекала карколомна кар’єра. Все, що від тебе було потрібно – подати руку.

Пам’ятаєш стару клоунесу, яка після вуличної вистави підійшла до тебе з питаннями? Це була юна красуня-актриса, яка закохалася в тебе з першого погляду. Вас чекало щасливе майбутнє, діти, палка любов. Все, що від тебе було потрібно, – відкрити очі.

Пам’ятаєш заплакану жінку біля твого під’їзду? Був дощовий вечір, вона наскрізь промокла від дощу і сліз… Це була відома письменниця. Вона переживала сімейну кризу і їй дуже потрібна була душевна підтримка. Якби ти допоміг їй зігрітися в своїй квартирі, вислухав і втішив, вона написала б книгу, в якій розповіла б про цей випадок. Книга прославилася б на весь світ і ти разом з нею, так як на головній сторінці автор вказала б ім’я того, хто став музою цього твору. Все, що від тебе потрібно було тоді – лише невелика іскра твого серця. Ти був неуважний, мій друг.

Чоловік зітхнув і пішов місячною доріжкою в зоряну далечінь…

 Прислухайся до світу, він пропонує можливості!

Фото: Ліля Гуцол