Browse Author: Юля Земба

«Якщо хочеш бути досконалий,

– сказав Ісус до нього, –

Піди, продай, що маєш, дай бідним

і будеш мати скарб на небі;

потім приходь і йди за мною»

Не так давно заголовки багатьох світових інформаційних агенств заполонило одне ім’я: Чарлі Гард. Історія одинадцятимісячного малюка, який хворів рідкісною невиліковною хворобою головного мозку пробудила зі сну буденності багатьох людей. Зважаючи на хворобу, дитина була підключена до апаратів штучного забезпечення життєдіяльності. Однак, в швидкому часі медперсонал британської лікарні, дослідивши перебіг хвороби та визнавши її незворотність, запропонував батькам відключити їхнього сина від апаратів та дозволити йому померти без подальших мук. Батьки не погодилися на таку пропозицію і віднайшли в Сполучених Штатах Америки лікаря, який погодився прийняти дитя на курс експериментального лікування. Розпочалася ціла низка судових процесів, ініційованих британською лікарнею і направлених в усі інстанції національних судів й аж у Європейський суд з прав людини, що ставили собі за мету змусити батьків умертвити свою дитину заради т.зв. «гідної смерті». Справа набрала широкого розголосу у соціальних мережах та різних засобах масової інформації: Папа Франциск, американський президент Дональд Трамп та багато людей у цілому світі виражали свою підтримку батькам, надсилаючи кошти на лікування маляти, виражаючи незадоволення рішеннями судової системи, слідкуючи за розвитком подій. В один момент світова спільнота відчула свою відповідальність за життя цієї, вже не чужої для неї, дитини; в один момент світ відчув справді родинні зв’язки із сім’єю Чарлі Гарда. Але, чи тільки на одну миттєвість і лише через засоби масової інформації та соціальні мережі? Читати Далі >>