
Йн 10, 11-18 Того часу Ісус сказав: «Я – Пастир добрий! Пастир добрий кладе свою душу за овець. Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить вовка, що наближається, кидає овець і втікає, а вовк хапає їх і розполохує; наймит утікає, адже він – наймит, і немає йому діла до овець. Я – Пастир добрий. І Я знаю своїх, і Мої знають Мене; як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і кладу свою душу за овець. Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир. Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу свою душу, аби знову прийняти її. Ніхто не бере її від Мене, але Я сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця».
Нарешті в цьому коментарі ми подивимося на Євангеліє через призму сім’ї та відносин. Ісус є пастирем по відношенню до Своєї Церкви, в цій алегорії Церква уподібнюється до стада овець. В 5 розділі послання апостола Павла до Ефесян відносини Христа і Церкви порівнюються до відносин чоловіка і дружини. Читати Далі >>