Відображай характер Бога

Від усієї нашої великої родини щиро вітаємо отця Василя Нестера, голову комісії родини Самбірсько-Дрогобицької Єпархії
з Днем Народження
Надзвичайно відповідальну людину щиросердечно вітаємо, бажаємо й надалі залишатися таким енергійним і невтомним, завзятим і спокійним душею, щирим і турботливим, щедрим на добро. Нехай Господь Бог щедро дарує Вам щастя, здоров’я, світлу радість та усілякі гаразди родинні.
З повагою та вд`ячністю,
О. д-р Богдан Тимчишин
та усі працівники
Комісії УГКЦ у справах родини.

Втома. Напевно цей стан переживає кожна людина. Біжиш, спішиш, часто навіть не зупиняєшся, для того, аби здобути для себе щось притаманно людське. Витрачаєш зусилля, для того, щоб в тому «завтра», яке настане відчувати себе впевнено і захищено. Подібно переживали учні, які після важкої праці, нагодувавши «яких п’ять тисяч чоловіків, окрім жінок і дітей» (Мт. 14.21), забравши дванадцять кошів їжі, відчували певне заспокоєння і впевненість у тому, що вони зможуть подбати про своє «завтра». Христос, натомість, вчить своїх послідовників не покладатися на дари, які вони отримали навіть за благодаттю Божою, але пам’ятати, що розлука з Богом веде до великого відчаю, страху і невпевненості в тому чи можна буде дочекатися того «завтра». Христос постає перед людиною як Педагог, який в свою чергу, аж ніяк не бажає розлуки з нею, але показує їй важливість Своєї присутності. Показує, що Він не тільки взмозі її нагодувати, але і зберегти життя, пройшовши крізь небезпеку, наблизившись до людини, яка впала у відчай. Читати Далі >>

В цій притчі розповідаються про вміння приймати і давати, про зустрічі і можливості, а також про вміння бачити Бога.
Зимовим холодним ранком молодий чоловік поспішав на співбесіду у відому компанію. До зустрічі залишалося 5 хвилин, а йому ще потрібно було пробігти квартал. Раптом прямо перед ним послизнулася і впала літня людина. Наш герой подивився на чоловіка, вирішив, що скоріш всього він п’яний і, не подавши руки, побіг далі. На радість він встиг на співбесіду вчасно, але на роботу його мрії так і не взяли… Читати Далі >>

Напевно нелегко знайти людину, яка б не любила цирк, була би байдужа до того феєрверку радості, сміху, загадковості, чарівності, до демонстрації вершин людських здібностей — фізичних і розумових, людини, в якої не завмирало би серце від акробатичних трюків під куполом і не холонула кров в жилах від моторошного реву дресированих звірів. Але найбільше, що захоплює уяву та руйнує у нашій свідомості певні стереотипи про порядок речей — це виступи фокусників. Мить, коли на наших очах зникають, чи, навпаки, з’являються «нізвідки» речі, тварини, люди, заставляє наше серце битися швидше, а розум гарячково шукати відповіді на питання «як таке можливо?»

«Як же важливими є дідусі й бабусі в житті родини для того, щоби передавати суттєву для кожного суспільства спадщину людяності й віри!» – таке повідомлення було поширене через аккаунт Папи Франциска в Твіттері в середу, 26 липня 2017 р., коли в календарі Церкви латинського обряду припадає спомин святих Йоакима й Анни, батьків Пречистої Діви Марії, дідуся й бабусі Ісуса Христа.
Папа Франциск у своїх промовах та інтерв’ю, зокрема тих, які присвячені молоді, не оминає теми важливості спілкування між поколіннями. Про це він, зокрема, пригадував і в цьогорічному посланні з нагоди Всесвітнього дня молоді, що відзначався на місцевому рівні. Коментуючи подячну пісню Пресвятої Богородиці «Величай, душе моя», він вказував на те, що в ній можемо побачити, наскільки Марія знала Боже слово, адже кожен її рядок перегукується зі Старим Завітом:
«Юна Ісусова Мати добре знала молитви Свого народу. Без сумніву, їх Її навчили батьки, дідусі й бабусі. Яким же важливим є передавання віри від одного покоління до другого! В молитвах, яких нас навчили наші предки, вміщений прихований скарб, у тій духовності, що існує в культурі простих людей і яку називаємо народною побожністю», – писав Папа. Читати Далі >>