Цьогоріч у Ватикані видали документ з вказівками для душпастирів у підготуванні пар до подружжя та їхнього супроводу після укладання шлюбу. Презентація перекладу документа українською відбулась під час семінару з родинної стратегії УГКЦ у Львові. Читати Далі >>
У видавництві “Свічадо” вийшла якісна – за змістом та поліграфією – книжка для дітей, де цікаво пояснено “Символ віри”.
“Бог такий, як супермен?”, “А в Бога є дружина?”. Іноді батькам складно відповісти на питання дітей про віру, особливо в простий і доступний спосіб. Але авторам книжки “Вірую”, здається, вдалося зробити неможливе — пояснити дітям “Символ віри” ненудно і зрозуміло. Видання нещодавно вийшло у “Свічадо”.
Написали цю книжку Бруно Ферреро та Анна Пейретті. Хоч в Україні Б. Ферреро прославився своїми короткими історіями для душі, та в Італії він знаний як педагог та катехит. А співавторка книжки — Анна Пейретті — редакторка дитячого журналу “La Giostra” і досвідчена авторка творів для дітей.
Книжка “Вірую” створена для дітей, які починають свій шлях вивчення катехитичних правд. Вона складається з 12 частин, у яких поступово пояснюється «Символ віри». Кожна з них містить діалог дитини й тата, тематичне оповідання, короткі висновки і молитву.
Видання ілюстроване з лагідним гумором, а запропоновані молитви є простими та глибокими водночас. Отже все це разом може спонукати до подальших розмов про найважливіші засади християнської віри у реальному житті малих читачів та їхніх батьків. Бо ж не раз саме питання дітей, спонукають до зросту у вірі й дорослих, які їх оточують. Тому книжка “Вірую” стане в пригоді батькам, діти яких ставлять складні запитання про Бога, і катехитам, які зможуть використати це видання для урізноманітнення та збагачення своїх занять.
Фрагмент з книжки “Вірую”: Читати Далі >>
Нещодавнє дослідження, яке було проведено у 11 країнах світу серед осіб віком 18-50 років, показало, що пари, які живуть разом «на віру» мають більше сумнівів щодо стабільності своїх відносин та надають меншої важливості стосункам, аніж одружені.
Дослідження, проведене в 2018 році у Франції, Канаді, Австралії, Ірландії, Великобританії, США, Чилі, Перу, Мексиці, Колумбії та Аргентині, показало, що одружені пари, віком 18-50 років, котрі живуть разом з дітьми, віком до 18 років, є більш впевненими у тривалості своїх відносин, ніж неодружені. Читати Далі >>
Задум подружжя стає справжнім знаком Нового і Вічного Завіту, укладеного Кров’ю Христа. У подружжі Дух дає нове серце та чинить чоловіка і жінку здатними любити одне одного так, як Христос полюбив нас. Подруги осягають можливість брати участь у жертовній любові (caritas). В цій Святій Тайні виявляється Тайна Втілення Христа, Його жертва на Хресті й Тайна Його Завіту. Подружня любов становить цілість, до якої входять всі елементи особи: імпульси тіла й інстинкту, сила почуттів і прив’язань, стремлінь духа і волі. Любов прямує до глибокої особової єдності, яка не лише єднає в одне тіло, але веде до єдності серця й душі (Humanae vitae, 9).
Будь-яка форма бунту людини прагне узаконити себе фальшивою надією на те, що людина знайде задоволення поза порядком і владою Бога. Це стосується і дошлюбних сексуальних контактів. Чому Церква забороняє секс до шлюбу? Перший сексуальний досвід – це потужний психоемоційний вибух. І якщо він здійснений у шлюбі, то все добре – це вияв любові між членами подружжя, довершення їхньої духовної та емоційної близькості. Читати Далі >>
Кожна пара прагне, щоб день шлюбу був ідеально запланований і став незабутньою подією. Все добре, але не треба забувати, що це лише… один день! Тож не зіпсуйте всього періоду заручин плануванням весілля.
Ви заручилися? Вітаємо! Але що далі…
Момент заручин, це без сумніву, один з найбільш піднесених (і стресуючих) моментів у житті кожної пари. Планування шлюбу і весілля незабаром рушить (або вже рушило) повним ходом. На що звернути увагу, щоб плідно використати час заручин? Ось кілька підказок, які допоможуть вам приготуватися до дня Шлюбу, як і до кожного дня після нього. Читати Далі >>
Запровадження воєнного стану в країні здатне змінити плани і засмутити будь-яку дорослу людину. І ця тривога дорослих передається дітям. Як вгамувати тривожність і розмовляти з малюком про те, що відбувається
На свій сторінці у Фейсбук психолог Світлана Ройз докладно розповіла про те, як говорити з дітьми в ситуації, коли навіть дорослі «в шоці». Як заспокоїти дитину, але при цьому задовольнити її цікавість і відповісти на всі запитання.
Базова потреба будь-якої людини – потреба в безпеці. Тільки відчуваючи безпеку, дитина дозволяє собі досліджувати світ, віддалятися від батьків, дорослішати. Вибити опору – відчуття безпеки – означає позбавити людину життєвості. Різниця дорослого і дитини – сила і досвід реакцій, дій. Можливість усвідомленого вибору цих реакцій і дій.
Ми не можемо вплинути на світ – ми можемо вплинути на себе у світі і на те, яку ми формуємо проекцію – у внутрішньому світі у своєї дитини. Ми зіткнулися з тим, що в сучасному світі, на жаль, є тільки ілюзія безпеки, але ми можемо стати безпечною опорою в житті дитини. Важливо, щоб у зовнішній нестабільності була хоча б стабільність наша внутрішня.
Під час будь-яких складних подій дитина намагається на нас покластися. Важливо, щоб ми змогли впоратися і зі своєю тривогою і вмістити в себе напругу дитини. Внутрішні слова і образ: я впораюся, я доросла, я розміром від землі і до неба і широка, як океан – дуже велика, – можуть стати помічниками. Ми – контейнер для переживань дитини.
Теракт – це завжди несподіванка. Це завжди травматизація. Будь-яка дія, що несе загрозу життю, цілісності, безпеці – впливає на всі наші внутрішні структури – тіло, емоції, самооцінку … Теракт покликаний вибити нашу звичну і раціональну опору та спровокувати ПАНІКУ, ступор АБО АГРЕСІЮ ТА ПОМСТУ.
Будь-яка новина, пов’язана з «життям і смертю», впливає на нашу найдавнішу частину – рептильний (рептилійний) мозок. Вона відповідає за виживання і швидке реагування. Давнім рептиліям потрібно було вижити – відібрати їжу, завмерти, відбитися від небезпеки. Вони не вміли говорити, будувати плани і співпереживати. Як тільки включається ця частина мозку, ми перестаємо раціонально мислити. Ми або метушимося і панікуємо, або впадаємо у ступор, або проявляємо агресію і нетерпимість. У цей час ми, на жаль, не усвідомлюємо того, що відбувається. Всі панічні вкиди розраховані на це, всі теракти провокують у нас стан травматизації – постійна напруга і відчуття тривоги та паніки. Якщо ми знаємо, що це усвідомлені дії – наша задача позбавити терористів задоволення – не спровокувати. Всіма силами зберегти відчуття стабільності.
Чим менша дитина, тим менше інформації
Будь-яка дитина будь-якого віку знаходиться в контакті з почуттями дорослого. Навіть якщо ми нічого не говоримо, але переживаємо, дитина «втягується» в нашу воронку. Чим активніші емоції, тим важливіша раціоналізація – пояснення.
Дитині до двох років можна просто говорити (навіть подумки) – я з тобою. Ти в безпеці. Я впораюсь. Я можу подбати про тебе і про себе. Дитину важливо обіймати або хоча б торкатися до тіла, важливо, щоб ніжки дитини і спинка відчували опору.
Дитині до 10 років можна сказати: «мама / тато засмутилися, бо дізналися новину. Далеко (важливо дистанціювати дитини від події) кілька (важливо визначити кількість) людей, які дуже зляться, зробили іншим боляче. (Вони вчинили погано, пошкодивши, зруйнувавши, зробивши боляче). Зараз багато людей піклуються і виправляють те, що можна виправити. Дуже шкода постраждалих … Ми можемо про них (подумати, помолитися, побажати добра, поставити свічку, покласти квіти). Але ми в безпеці. Тато і мама поруч з тобою. Ми про тебе дбаємо і будемо дбати ». Дуже важливий акцент на тому, що від того, що у світі є група жорстоких людей, сам світ не поганий. І більшості людей можна довіряти.
Звичайно, якщо дитина зовсім не ставить запитань, ми обмежуємося короткою фразою. Якщо дитина питання поставила – коротко відповідаємо, чекаючи наступного запитання. Відповідати на запитання дитини обов’язково. Якщо відповіді у нас немає, її важливо разом зі старшою дитиною шукати в інтернеті, у авторитетних знайомих. Говорити можна тільки зі стану своєї дорослої стабільності. Дитині будь-якого віку небезпечно дізнаватися про трагедії з телевізійних новин. Кордон між фантазійним (екранним) життям і об’єктивною реальністю розмитий. Багато дітей переносять все, що бачать на екрані -у свій внутрішній світ. Для них це може бути позамежним навантаженням.
Складна тема – привід поговорити
Поговоріть про те, що робити в екстремальних ситуаціях, є привід уточнити: чи знає, чи пам’ятає дитина прізвище, адресу, телефон (на каналі Плюсплюс є серії «Корисних Підказок» про те, що робити під час пожежі, якщо загубився і багатьох інших).
Слова, які важливо чути дитині для спокою:
Зараз ми в безпеці. Я і багато людей зробимо все, щоб ми були в безпеці.
У всіх своя доля і своє життя. Я вірю у твою і нашу щасливу і добру долю.
Поганих людей набагато менше, ніж хороших. Давай згадаємо тих, хто тебе любить і тих, хто про тебе піклується.
Важливі дії батьків
Якщо є можливість дій – подумати, яка допомога – які посильні дії-можливості в цій ситуації.
Короткі поради, як любити свого чоловіка!
Ніколи не звертайтеся до ворожок – так можна зруйнувати свою сім’ю. (Свідчення)
Свято Благовіщення – День подяки за дар життя! Духовне усиновлення ненародженої дитини
“Родове прокляття і родове зцілення” – теологічний висновок
Інструкція щодо Причастя немовлят і дітей в УГКЦ
Залиште дітей у спокої і займіться власним життям
Презентація програми “Від сім’ї до сім’ї. Зростати, свідчити, служити”. 30 травня 12:00
Навчання із симпто-термального методу розпізнавання плідності
Навчальний курс з МРП “Плідність – дар і завдання”
Франківців кличуть на молитву за дар батьківства
Відбудеться курс для подружжів “Радість інтимного життя”
У Львові відбудеться Форум сім’ї
